Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ухвалою від 19.02.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга ЗАТ "Чернігівський ремонтно –виробничий комбінат" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 07.04.2009 р.

У зв'зку із відрядженням судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 07.04.2009р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., утвореному розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 06.04.2009 р.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 07.04.2009 р.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В травні 2005 р. ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ "Чернігівводбуд" про спонукання до підписання атів приймання виконаних підрядних робіт за вересень-грудень 2005 р. та травень 2006 р. на загальну суму 360274, 40 грн., з посиланням на приписи статей 838, 853, 883 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 2-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" фактично виконані умови договору субпідряду від 20.04.2005 р. та вжито заходи щодо передачі відповідачу ВАТ "Чернігівводобуд" результатів виконаних робіт.

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись листи з вимогою підписання актів виконаних робіт та документація на реконструкцію з актами огляду прихованих робіт, які відповідачем залишені без відповіді та задоволення. Претензія від 10.04.2006 р. також залишена відповідачем без відповіді.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору залучено ЗАТ "Комплекс "Агромарс".

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.11.2006 р. позовні вимоги задоволені, визнано такими, що підписані акти приймання виконаних робіт.

Київський апеляційний господарський суд переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 25.01.2007 р. скасував його, провадження у справі припинив.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2007 р. судові рішення у справі були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" подало до суду заяву від 27.12.2007 р. № 8-194 про уточнення предмету позовних вимог та просило суд стягнути з ВАТ "Чернігівводобуд" 360 274,40 грн. за виконані роботи на об'єктах замовника в квітні 2005 р.- травні 2006 р. відповідно до актів виконаних робіт (за вересень 2005 р. на суму 217538,00 грн.; за жовтень 2005 р. на суму 23421,60 грн.; за жовтень 2005 р. на суму 76210,80 грн.; за листопад 2005 р. на суму 16286,40 грн.; за грудень 2005 р. на суму 14179,20 грн.; за травень 2006 р. на суму 5136,00 грн.; за травень 2006 р. на суму 7502,40 грн.), з посиланням на приписи статей 838, 843, 853, 882, 886 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.09.2008 р. (суддя Федоренко Ю.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ВАТ "Чернігівводобуд" на користь ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" 122 195,00 грн. боргу, в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено погодження у встановленому договором та законом порядку з відповідачем проведення додаткових робіт на суму 238 079,40 грн.

За апеляційними скаргами сторін Київський апеляційний господарський суд (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), переглянувши рішення господарського суду Чернігівської області від 26.09.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.11.2008 р. залишив його без змін.

ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області частково змінити, стягнути з відповідача на користь позивача 360 274,40 грн., а також держмито та витрати за проведення експертизи, а в решті залишити рішення без змін.

Скаржник, зокрема, зазначив, що відповідач не визнаючи позовні вимоги, намагається уникнути виконання договірних зобов'язань, проведення прийому та оплати виконаних робіт в розмірах і спосіб встановлений договором.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" звернулось до господарського суду з позовом про спонукання ВАТ "Чернігівводобуд" до підписання атів приймання виконаних підрядних робіт за вересень-грудень 2005 р. та травень 2006 р. на загальну суму 360274, 40 грн., з посиланням на приписи статей 838, 853, 883 Цивільного кодексу України.

У поданій до господарського суду заяві про уточнення предмету позову ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" просило суд стягнути з ВАТ "Чернігівводобуд" 360 274,40 грн. за виконані роботи на об'єктах замовника в квітні 2005 р.- травні 2006 р. відповідно до актів виконаних робіт, з посиланням на приписи статей 838, 843, 853, 882, 886 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову, підстави позовних вимог позивачем не змінені, вказана заява не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін.

Проте, судова колегія суддів вважає такий висновок передчасним виходячи з наступного.

Відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову –це певна матеріальна –правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмету та підстав позову.

У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Проте, вказане було залишено судами першої та апеляційної інстанції поза увагою, правова оцінка заяві ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" від 28.12.2007 р. № 8-194 про зміну позовних вимог на предмет одночасної зміни предмету та підстави позову, під час здійснення судового провадження не надавалась.

Фактично заява про уточнення предмету позову свідчить про заявлення позивачем вимог, які мають самостійну підставу та предмет спору, оскільки стосуються виконання зобов’язань за договором субпідряду, а посилання на акти приймання – передачі не стосуються підстав позову, а є лише доказовою базою за приписами статті 882 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а припинення провадження у справі передбачено за умови наявності підстав встановлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.09.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. у справі № 15/159/21(10/155-1/194) скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Касаційну скаргу ЗАТ "Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат" задовольнити частково.