3/128 Про повернення безпідставно отриманих коштів та про зобов'язання підписати акт приймання-передачі виконаних робіт щодо розроблення дизайнерського проекту реконструкції - 02.04.2009 Прийняття

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шарм" звернулося до господарського суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 25705 грн. безпідставно отриманих грошових коштів. В обґрунтування вимог зазначає, що грошові кошти перераховані відповідачу безпідставно, оскільки договору між сторонами укладено не було.

06.10.2008 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм" про зобов'язання підписати акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2006 року щодо розроблення дизайнерського проекту реконструкції кафе, яке знаходиться у м.Горлівка, вул.Комсомольська, б.8в, зобов'язання відповідача прийняти виконану роботу щодо дизайнерського супроводження проекту реконструкції кафе та сплатити її вартість в розмірі 4000 грн., а також інфляційні та 3 % річних за період з липня 2007 року по серпень 2008 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2008 року (суддя: Гассій О.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Шарм" підписати акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2006 року щодо розроблення дизайнерського проекту реконструкції кафе, яке знаходиться за адресою: м. Горлівка, вул. Комсомольська, б.8"в". В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм" на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 85 грн. державного мита та 39,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, господарський суд мотивував його тим, що грошові кошти у сумі 25705 грн. перераховані позивачем відповідачу на виконання умов договору № 75 від 20.12.2006 року. Крім того, суд прийшов до висновку про виконання відповідачем робіт за вказаним договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року (судді: Діброва Г.І., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2008 року скасовано та прийнято нове рішення. Первісний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 25705 грн. безпідставно отриманих коштів та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду, апеляційний господарський суд зазначив, що у сторін відсутній договір, підписаний обома сторонами, а відтак грошові кошти перераховані позивачем відповідачу без достатньої правової підстави.

Крім того, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідач на підтвердження виконання робіт надав робочі матеріали з розробки дизайн-проекту розважального центру у м. Горлівка, в той час як умовами договору, копію якого надав відповідач, на нього покладено обов'язок скласти проект реконструкції кафе, а не дизайн-проект.

У касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову у частині підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.- 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу вимог ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України вбачається, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи ксерокопіям текстів договору № 75 від 20.12.2006 року, який визнано укладеним лише на підставі пояснень представників сторін в судовому засіданні.

Водночас, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність у сторін договору, підписаного обома сторонами.

Так, дослідивши ксерокопії текстів проекту договору № 75 від 20.12.2006 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вони візуально різняться між собою. Копія надана позивачем, складена на 2 аркушах, не підписана та не скріплена печаткою виконавця, а надана відповідачем копія складена на 3 аркушах та містить підписи і печатки. Аркуш 1 копії договору, наданого позивачем (т.1, а.с.31-32) закінчується п.п. 5.3, тоді як аркуш 1 копії договору, наданого відповідачем (т.1, а.с.63-65) закінчується лише на п.п.4.3.2., що свідчить про відсутність у сторін одного оригіналу тексту проекту договору №75 від 20.12.2003 року, з якого нібито були зроблені обидві копії договорів, що надані сторонами.

Як свідчать тексти ксерокопій договору № 75 від 20.12.2006 року, предметом договору є виконання робіт щодо розробки та супроводження проекту реконструкції кафе, розташованого у м. Горлівка, вул. Комсомольська, буд. 8"в".

Роботи надаються виконавцем у вигляді акту введення в експлуатацію об'єкту реконструкції (п.п.2.1 договорів).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договорів після завершення робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник підписує наданий виконавцем акт здачі-приймання виконаних робіт або надає виконавцю мотивовану відмову від його підпису із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення.

Вартість робіт за договором становить 25705 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється авансовим платежем в розмірі 25705 грн. Факт виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (розділ 3 договорів).

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що сторони намагалися укласти договір підряду на виконання робіт щодо розробки та супроводження проекту реконструкції кафе, розташованого у м. Горлівка, вул. Комсомольська, 8в, але не дійшли згоди стосовно предмету договору, оскільки відповідач наполягає на тому, що ним нібито укладено договір на надання послуг щодо розробки дизайнерського проекту реконструкції кафе та його дизайнерського супроводження, що взагалі ніяким чином не відображено в текстах проектів договорів, наявних у матеріалах справи.

Суду не надано належні та допустимі докази того, що відповідач виконував умови саме спірного договору, оскільки акт приймання-передачі від 20.12.2006 року, не підписано позивачем та не містить посилання на здійснення робіт, передбачених умовами вказаного договору, а є посилання на розробку дизайн-проекту невідомого розважального центру м.Горлівка.

Суд першої інстанції неправомірно зобов'язав відповідача за зустрічним позовом підписати цей акт, враховуючи також те, що терміни реконструкція та дизайн не є тотожними.

Відповідно до Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004 від 20.01.2004 року № 8, реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" №668 від 01.08.2005 року (668-2005-п) проект будівництва (проектна документація) - це затвердженні в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначені містобудівні, архітектурні, об'ємно-планувальні, конструктивні, інженерно-технічні, технологічні і економічні вирішення будівництва.

А дизайн - це одна з теоретичних галузей мистецтвознавства, висвітлює соціально-культурні, композиційно-художні та технологічні закономірності формування гармонійного, естетично досконалого предметного середовища життєдіяльності людини, створення мистецьких об'єктів матеріальної культури, промислових виробів і творів дизайн-графіки.

До того ж, суду надано не дизайн -проект, а лише робочі матеріали з розробки дизайн-проекту розважального центру м.Горлівки, які не мають ніяких індивідуалізованих ознак здійснення робіт зі складання проекту реконструкції і навіть складання проекту дизайну спірного об'єкту. Отже, надані позивачем за зустрічним позовом докази не є належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд апеляційної інстанції не прийняв у якості доказу виконання робіт за договором № 75 від 20.12.2006 року акт прийому-передачі дизайн-проекту розважального центру, оскільки договір № 75 та акт приймання-передачі мають одну дату - 20.12.2006 року, що не є можливим, оскільки відповідно до умов п.5.1 договору, виконавець передає замовнику акт здачі-прийому виконаних робіт лише після їх завершення, такий акт повинен був бути проміжним, а кінцевим результатом виконання робіт повинен бути акт вводу в експлуатацію об'єкту.

Таким чином, апеляційний суд спростував висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами договірних відносин за договором № 75 від 20.12.2006 року та виконання відповідачем за первісним позовом робіт на підставі цього договору.

Суд апеляційної інстанції з'ясував, що позивач намагаючись укласти спірний договір, 21.12.2006 року перерахував відповідачу 25705 грн. у якості попередньої оплати. Відповідач не надав суду належних доказів укладення договору № 75 від 20.12.2006 року та виконання ним робіт за цим договором.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки відповідач не надав доказів існування між сторонами договору на надання послуг зі складання дизайн-проекту або підстав правомірного перерахування йому грошових коштів (виконання підрядних робіт за нібито укладеним договором № 75 від 20.12.2006 року або існування між сторонами будь-яких інших зобов'язань), то перераховані відповідачу 25705 грн. є безпідставно отриманими та підлягають стягненню на користь позивача.

Водночас, вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання підписати акт приймання-передачі виконаних робіт не відповідає способам захисту прав і законних інтересів, передбаченим ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.

Зокрема, ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення право-відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вимога про зобов'язання підписати акт приймання-передачі виконаних робіт не призводить до поновлення порушених прав.

Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ст.- 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.