05/247-08 Про стягнення штрафу за невиконання договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - 19.11.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2009 р. у справі №05/247-08 (суддя Ольшанченко В.І.) в первісному позові відмовлено частково: стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім.Ватутіна" на користь Науково-виробничої фірми "Сінтал’Д" ТОВ штраф за неналежне виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №21/2007-КС3 від 02.07.2007р. в сумі 27138,66 грн., державне мито в сумі 271,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14,35 грн.; в зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням, Науково-виробничою фірмою "Сінтал'Д" ТОВ та СТОВ "ім. Ватутіна" було подано апеляційні скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 р. у справі №05/247-08 (судді: Такмаков Ю.В., Барбашова С.В., Бухан А.І.) апеляційну скаргу СТОВ "ім.Ватутіна" залишено без задоволення; апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми "Сінтал’Д" ТОВ задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2009 року по справі №05/247-08 в частині первісного позову скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з СТОВ "ім.Ватутіна" на користь Науково-виробничої фірми "Сінтал’Д" ТОВ штраф в сумі 223 095,22 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 210,95 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; рішення в частині зустрічного позову залишено без змін; стягнуто з СТОВ "ім.Ватутіна" в доход державного бюджету України 127,19 грн. державного мита, недоплаченого стороною при зверненні з апеляційною скаргою.

У касаційній скарзі СТОВ "ім.Ватутіна" просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 р. у справі №05/247-08 повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 28, 54, 57, 81, 94, 97, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 203, 207, 208, 215, 246, 525, 526, 530, 538, 693 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, у зв’язку з невиконанням позивачем своїх зобов’язань за договором щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 20% від загальної ціни договору (156 000,00 грн. з урахуванням ПДВ) до 01.08.2007 р. відповідач мав право відповідно до п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України припинити подальшу поставку цукрового буряка без отримання оплати; по-друге, стягнення штрафних санкцій в заявленому розмірі призведе до банкрутства підприємства; по-третє, договір №21/2007-КЗС купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 02.07.2007 р. повинен бути визнаний недійсним, оскільки спірний правочин з боку позивача було вчинено неуповноваженою особою —головним бухгалтером, який вчинив підпис директора Могили В.В. з використанням факсимільного відтворення підпису.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 18.11.2009 р. №02.03-10/796 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Бакуліної С.В., суддів: Глос О.І., Олійника В.Ф.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

02.07.2007 р. сторони уклали договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №21/2007-КСЗ, за яким продавець (відповідач) зобов’язався передати товар у власність покупця (позивача), а покупець — прийняти товар та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму.

Статтею 2 договору передбачено, що під товаром в цьому договорі розуміється цукровий буряк врожаю 2007 р., який зобов’язаний відповідати вимогам ДСТУ 4327:2004 та якісним характеристикам, які встановлені цим договором.

Відповідно до ст. 3 даного договору загальна кількість товару у заліковій вазі, який продавець зобов’язаний передати покупцеві у власність за цим договором, складає 4000 т, а згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж договору вартість однієї тонни товару у заліковій вазі складає 195,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Частиною 1 ст. 5 спірного договору встановлена загальна ціна цього договору —780 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до статей 7–10 вказаного вище договору продавець зобов’язаний у заліковій вазі передати покупцеві двома партіями загальну кількість товару (визначену статтею 3 цього договору) у строк до 20.11.2007 р.: першу партію —до 30.10.2007 р. на суму 390 000,00 грн., а другу —у строк до 10.11.2007 р. на суму 390 000,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 15–18 спірного договору виплата загальної ціни договору здійснюється покупцем продавцеві трьома платежами: перший платіж (попередня оплата) покупець сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі 20% від загальної ціни договору, що становить 156 000,00 грн. з урахуванням ПДВ у строк до 01.08.2007 р.; другий платіж у розмірі 80% від фактично переданого продавцем у власність покупця товару у заліковій вазі у строк до 01.11.2007 р.; третій платіж (кінцевий розрахунок) — за фактично переданий продавцем у власність покупця товар у заліковій вазі з урахуванням раніше сплачених покупцем продавцю платежів —до 01.01.2008 р.

Статтею 29 договору визначено що, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено ст. 3 цього договору, продавець зобов’язаний сплатити покупцю штраф, розмір якого складає 40% від суми невиконаного зобов’язання (40% від вартості неотриманого покупцем від продавця товару).

Покупець не виконав умови договору щодо здійснення до 01.08.2007 р. попередньої оплати в розмірі 20% від загальної ціни договору (156 000,00 грн.).

Однак 10.10.2007 р. сторони уклали додаткову угоду до спірного договору, в якій узгодили збільшення вартості 1 тонни товару у заліковій вазі до 220,00 грн. з урахуванням ПДВ; усі інші умови договору №21/2007-КЗС купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 02.07.2007 р. було залишено без змін.

Після підписання додаткової угоди до договору НВФ "Сінтал'Д" – ТОВ здійснило оплату за товар у загальній сумі 350 000,00 грн. наступними платіжними дорученнями: від 12.10.2007 р. №1714 —на суму 50 000,00 грн., від 22.10.2007 р. №1817 —на суму 50 000,00 грн., від 26.10.2007 р. №1891 —на суму 50 000,00 грн., від 30.10.2007 р. №1902 — на суму 50 000,00 грн., від 01.11.2007 р. №1954 —на суму 50 000,00 грн., від 05.11.2007 р. №1986 —на суму 50 000,00 грн., від 08.11.2007 р. №2068 —на суму 50 000,00 грн.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім.Ватутіна" поставило НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ цукровий буряк у кількості 1464,827 т на суму 332 261,94 грн. з урахуванням ПДВ (накладна від 15.11.2007 р. №1685 —а.с.45).

Після цього відповідач припинив відвантаження буряка і повернув різницю між вартістю фактично переданого товару та отриманою сумою грошових коштів на рахунок позивача за первісним позовом платіжним дорученням від 28.12.2007 р. №590 на суму 24 705,01 грн., що підтверджено копіями банківських виписок з особових рахунків сторін.

У зв’язку з наведеним, НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ "ім.Ватутіна" про стягнення встановленого ст. 29 договору штрафу за невиконання відповідачем зобов’язання з передачі позивачу товару в обсязі, встановленому ст. 3 договору (4000 т).

Відповідач у відзиві на позов просив суд в позові відмовити, посилаючись, по-перше, на несприятливі погодні умови, які вплинули на врожайність буряку; по-друге, на порушення позивачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 20% ціни товару до 01.08.2007 р. (т. 1, а.с. 15–16).

08.12.2008 р. СТОВ "ім.Ватутіна" звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ про визнання недійсним укладений між НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ та СТОВ "ім.Ватуті на" договір №21/2007-КЗС купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 02.07.2007 р. з моменту його укладення, посилаючись на вчинення на договорі зі сторони НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ підпису директора Могили В.В. з використанням факсимільного відтворення підпису.

11.02.2009 р. СТОВ "ім.Ватутіна" звернулося до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій у 10 разів на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій за неналежне виконання СТОВ "ім.Ватутіна" зобов’язань за договором до 27 138,66 грн. та відмовляючи в зустрічному позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, у зв’язку з нездійсненням позивачем за первісним позовом до 01.08.2007 р. попередньої оплати в розмірі 20% ціни товару відповідач правомірно скористався передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України правом припинити відвантаження буряків; по-друге, нараховані позивачем штрафні санкції в розмірі 223 095,22 грн. є надмірно великими і призведуть до повного припинення діяльності підприємства відповідача і його банкрутства.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині первісного позову і задовольняючи в цій частині позовні вимоги в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що: по-перше, договором передбачені конкретні строки поставки буряку, які не залежать від здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 20% ціни товару до 10.08.2007 р., у зв’язку з чим посилання СТОВ "ім.Ватутіна" на наявність у нього зобов’язань з поставки 4000 т буряку лише у випадку здійснення покупцем попередньої оплати не відповідають умовам договору; по-друге, матеріали справи свідчать, що СТОВ "ім.Ватутіна" почало здійснювати поставку буряку лише після підписання додаткової угоди до договору від 10.10.2007 р., якою було збільшено вартість 1 т буряка з 195,00 грн. до 220,00 грн.; по-третє, СТОВ "ім.Ватутіна" було поставлено частину товару на суму 322 261,00 грн. 15.11.2007 р. після одержання попередньої оплати в розмірі 350 000,00 грн., у зв’язку з чим невиконання відповідачем решти зобов’язань з поставки буряків ніяким чином не пов’язано з відсутністю попередньої оплати; по-четверте, відповідачем не подано доказів скрутного матеріального становища підприємства, як і не подано будь-яких документів, які б свідчили, що стягнення штрафу в повному обсязі призведе до припинення діяльності та банкрутства підприємства; по-п’яте, зустрічні позовні вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають, оскільки, незважаючи на підписання договору з боку покупця з використанням факсимільного відтворення підпису керівника підприємства Могили В.В., і позивач, і відповідач вчинили дії, які свідчать про наступне схвалення правочину (позивач здійснив оплату товару, а відповідач відвантажив 1464,827 т цукрового буряку).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вис новки господарського суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи .

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт невиконання відповідачем зобов’язання за договором щодо передачі позивачу 4000 т цукрового буряку у строк до 20.11.2007 р. (ст.ст. 3, 8 договору).

Відповідно до ст. 29 договору №21/2007-КЗС купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 02.07.2007 р. якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено статтею 3 цього договору, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф, розмір якого складає 40% від суми невиконаного зобов'язання (40% від вартості неотриманого покупцем від продавця товару).

З огляду на викладене, законними та обґрунтованими є висновки господарських судів про наявність підстав для застосування штрафу за невиконання продавцем договірних зобов’язань, передбаченого ст. 29 договору.

Посилання відповідача (продавця за договором) про наявність у нього зобов’язань з поставки позивачу 4000 т цукрового буряку лише у випадку здійснення позивачем попередньої оплати цілком правомірно не було взято до уваги апеляційним господарським судом, оскільки згідно з умовами договору обов'язок передачі покупцю 4000 т. цукрового буряку у строк до 20.11.2007 р. (ст. 8 договору) не залежить від виконання (чи невиконання) покупцем зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати.

Доводи відповідача про наявність у нього права згідно з п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України припинити подальшу поставку цукрового буряку у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання з перерахування попередньої оплати також правомірно не було взято до уваги апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону; у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач, незважаючи на невиконання позивачем зобов'язання з перерахування до 01.08.2007 р. попередньої оплати в розмірі 20% від загальної ціни договору (156 000,00 грн.), не скористався передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України правом зупинити або відмовитися від виконання свого обов'язку з поставки буряків, а 10.10.2007 р. підписав з позивачем додаткову угоду до договору, якою було збільшено вартість однієї тонни товару до 220,00 грн.

Господарськими судами також встановлено, що після одержання від позивача станом на 15.11.2007 р. попередньої оплати в розмірі 350 000,00 грн. відповідач передав позивачу 15.11.2007 р. товар лише на суму 322 261,94 грн. і припинив подальшу поставку буряків, повернувши позивачу різницю між вартістю фактично переданого товару і отриманою сумою грошових коштів платіжним дорученням від 28.12.2007 р. №590.

Умовами ст.ст. 17–18 договору передбачено здійснення другого та третього платежів покупцем (відповідно до 01.11.2007 р. та до 01.01.2008 р.) за фактично переданий продавцем товар.

З огляду на викладене, доводи відповідача про наявність у нього права на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України відмовитися від подальшої поставки товару у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання з перерахування попередньої оплати не відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Що стосується клопотання про зменшення згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем ні в першу, ні в апеляційну інстанцію не подано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність скрутного матеріального становища відповідача, а також не подано документів, які б свідчили, що стягнення штрафу в повному обсязі призведе до припинення діяльності підприємства та банкрутства (в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які характеризують фінансовий стан відповідача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про недоведення відповідачем наявності виняткових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства є цілком обґрунтованими.

Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки господарських судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору №21/2007-КЗС купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 02.07.2007 р. недійсним з моменту його укладення, оскільки (як встановлено господарськими судами) і позивач, і відповідач здійснили дії, направлені на схвалення цього правочину (позивач перерахував грошові кошти, а відповідач відвантажив позивачу 1464,827 т буряку).