Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Приватний підприємець (надалі ПП) ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства "Миколаївське міжміського бюро технічної інвентаризації" (надалі Миколаївське МБТІ) про визнання права власності на прибудови з розмірами 9,26х2,35 м. та 1,40х2,36 м. здійснені підприємцем до орендованої ним будівлі, що є комунальною власністю.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.10.2007 року (суддя Коваль Ю.М.), позов задоволений, за ПП ОСОБА_1визнане право власності на вказані прибудови, що знаходяться за адресою вул. Знаменська, 8 в м. Миколаєві. Судове рішення мотивоване тим, що самочинне будівництво вказаних об'єктів нерухомості не порушує права інших осіб, права власності на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, тому позов є обґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 12 Земельного кодексу України, ст. ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої Доповідач: Шаргало В.І.

інстанції. Подання також мотивоване тим, що самовільне будівництво здійснено на землі Миколаївської міської ради і порушує права останньої як власника земельної ділянки, однак ці обставини залишились поза увагою суду.

У відзиві на касаційне подання ПП ОСОБА_1 просить прийняте у справі рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а касаційне падання прокурора -без задоволення як безпідставне.

Заслухавши прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 на підставі укладеного з Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради договором оренди нежитлових приміщень від 30.06.2000 року орендує нежитлове приміщення площею 36 кв. м. по вул. Знам'янська, 8 в м. Миколаєві для розміщення магазину-кафетерію. На підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 року ПП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 117 кв. м.

Підприємцем до вказаного орендованого приміщення здійснено прибудови літ. "А-1" загальною площею 16,7 кв. м. та Літ. "А" загальною площею 2,3 кв. м.

ПП ОСОБА_1стосовно названих прибудов отримані позитивні висновки пожежної частини Корабельного районного відділу ГУ МНС України в Миколаївській області, санітарно-епідеміологічної служби та згода Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міськради.

З урахуванням цих обставин та норм ст.ст. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. За правилами частини 4 названої статті Закону у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З витягу з рішення Миколаївської міської ради №5/15 від 26.09.2002 року вбачається, що земельна ділянка надається позивачу в оренду для обслуговування закусочної по вул. вул. Знам'янська, 8 .

Документи, які б підтверджували відведення земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, в матеріалах справи відсутні як і відсутній (на час розгляду справи в суді першої інстанції) сам договір оренди землі, тобто умови договору щодо порядку користування землею та отримання дозволу на здійснення будівництва на цій земельній ділянці не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Крім того, оскільки спірні об'єкти нерухомості зведені на земельній ділянці територіальної громади (комунальної власності), інтереси якої представляє Миколаївська міська рада, суду слід було вирішити питання про необхідність залучення міськради до участі у справі.

Судом попередньої інстанції вищезазначене залишене поза увагою, у зв'язку з чим судового рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2007 р. у справі №3/692/07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду.