Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Звернувшись в господарський суду із даним позовом позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 131 338, 50 гри., з яких: 86 910 грн. –сума основного боргу, 19 812, 53 грн. –пеня, 11 435, 83 грн. –штраф, 11 065, 73 грн. –інфляційні витрати та 2 114, 41 грн. –3% річних, обґрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань по договору в частині оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009р. (суддя Башилашвілі О.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Волкова К.В., суддів Гоголя Ю.М., Черткової І.В.) позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача заборгованість за договором –86 910 грн., витрати від інфляції –11 065, 73 грн. і 3 відсотки річних –2 114, 41 грн., а разом –100 138, 14 грн., а також надати розстрочку платежу рівними частинами строком на шість місяців і відмовити у частині позову на суму 31 248, 36 грн., у тому числі про стягнення пені –19 812, 53 грн. та штрафу –11 435, 83 грн., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання умов договору від 23.05.2008р., укладеного між ТОВ НВТ "Плаверс, Лтд Ко", як виконавцем, і Фермерським господарством "ЮНН", як замовником, виконавець власними силами виконав роботи по збиранню вирощеного врожаю (сільськогосподарські роботи) по завданню замовника, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що, як встановлено судами і не заперечується сторонами, підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі виконаних робіт, а саме: від 28.06.2008р. на суму 48760,00 грн.; від 04.07.2008р. на суму 70150,00 грн.; від 10.07.2008р. на суму 44459,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи, сума основного боргу складає –86 910,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, та вказана сума визнана відповідачем.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як встановлено судами згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008р. №107 (v0107500-08) облікова ставка з 30.04.2008р. встановлена в розмірі 12 % річних, відповідно подвійна ставка НБУ становить 24%, період прострочки оплати виконаних робіт з 21.07.2008р. по 12.05.2009р.

Таким чином, пеня за прострочення оплати виконаних робіт судом нарахована у сумі 19 812,53 грн.

Також, судами встановлено, що відповідно до п.5.1 договору на суму основного боргу нараховується штраф у розмірі 7 % від суми прострочки платежу, що становить 11 435,83 грн.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем також нарахований, а судом першої інстанції стягнутий, індекс інфляції за період з серпня 2008р. по березень 2009р. в сумі 11 065, 73 грн., а за період з 21.07.2008р. по 12.05.2009р. розмір 3-х процентів річних на суму основного боргу, що складає 2 114,41 грн.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе грошові зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, та дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього заявлених у позові сум.

Заперечуючи проти стягнення пені в розмірі 19 812,53 грн., та штрафу на суму 11 435,83 грн., відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій зазначає, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, посилаючись при цьому на приписи ст. 218 Господарського кодексу України, а відтак вважає, що в цій частині позову належить відмовити.

Про те, такі доводи особи що подала касаційну скаргу, є незаконними виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2).

Із встановлених судами обставин справи, та доводів, наведених особою що подала касаційну скаргу, не вбачається що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фермерського господарства "ЮНН" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2009р. у справі №2-29/1572-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.