Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського міжобласного апеляційного господарського суд

В судове засідання прибули представники сторін:

У лютому 2009 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (надалі –ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз") звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" (надалі –ТОВ "Пасіпол", відповідач) про зобов’язання відповідача укласти договір на встановлення земельного сервітуту в редакції позивача; розробити технічну документацію до договору на встановлення земельного сервітуту; провести державну реєстрацію договору на встановлення земельного сервітуту; у разі невиконання рішення суду в місячний термін з дня набуття його чинності, вважати договір на встановлення земельного сервітуту на вільний прохід, проїзд та інший доступ до нафтоналивної естакакди ВАТ "Укрнафта", розташованої на земельній ділянці площею 766 кв.м в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, укладеним (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.03.2009).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обов’язок відповідача укласти договір земельного сервітуту, оскільки даний обов’язок встановлений мировою угодою сторін, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2005. Відповідачем порушений порядок укладення договору, оскільки на адресу позивача не надходило оригіналу підписаного відповідачем договору земельного сервітуту, не розроблено технічну документацію із землеустрою, яка є невід’ємною частиною договору, не здійснено державну реєстрацію земельного сервітуту, що є порушенням з боку відповідача мирової угоди та підставою для укладення договору земельного сервітуту в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.05.2009 у справі № 9/27 (суддя Тимошенко К.В.) позові відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2009 (колегія суддів: головуючий –Федорчук Р.В., судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 21.05.2009 у справі № 9/27 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2005 по справі № 22/751 за позовом ТОВ "Пасіпол" до ВАТ "Укрнафта" про зобов’язання підписати та повернути акти встановлення в натурі меж земельної ділянки, зайнятої об’єктом нерухомості ТОВ "Пасіпол" території с. Сагайдак, затверджено мирову угоду від 07.11.2005, укладену між ТОВ "Пасіпол" та ВАТ "Укрнафта" (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 6 мирової угоди, відповідач зобов’язувався негайно після державної реєстрації документів, з яких виникне право користування чи власності, але не пізніше трьох місяців з моменту затвердження судом мирової угоди укласти з позивачем договір сервітуту на вільний прохід, проїзд та інший доступ до естакади, розташованої на земельній ділянці площею 766 кв.м. в с. Сагайдак.

Статтями 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-ІУ передбачено, що для укладення договору сервітуту повинні бути надані документи, які дають змогу визначити межі реєстраційних (кадастрових) округів та ідентифікувати нерухоме майно, яке є предметом сервітуту, тобто, технічний паспорт на нерухоме майно та Державний акт на земельну ділянку необхідно надавати для встановлення земельного сервітуту та проведення державної реєстрації.

Судами встановлено, що земельні ділянки ТОВ "Пасіпол" та ВАТ "Укрнафта", через які проходить нафтоналивна естакада, є суміжними і мають спільну межу, тому кожна сторона повинна надавати технічний паспорт на власне майно –наливну естакаду, прохід до якої є предметом даного сервітуту.

Відповідач неодноразово звертався до позивача про надання ТОВ "Пасіпол" необхідної документації для проведення державної реєстрації договору сервітуту, що підтверджується листами від 19.06.2007 № 223, від 03.07.2007 № 242, від 12.07.2007 № 258, від 12.05.2008 № 168, від 10.06.2008 № 217 (а. с. 48, 51-53). Проте, вказані звернення залишились поза увагою позивача.

Отже, неможливість укладення договору земельного сервітуту пов’язана з ненаданням позивачем необхідної технічної документації.

Судами обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на мирову угоду, як на обов’язок відповідача укласти договір сервітуту в редакції позивача та провести його державну реєстрацію, оскільки мировою угодою передбачалось, що ТОВ "Пасіпол" зобов’язано надати документи, які підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою площею 766 кв.м в с. Сагійдак та укласти договір сервітуту, а не здійснити його державну реєстрацію. При цьому діючим законодавством також не передбачено укладення договору сервітуту саме в редакції сторони, яка набуває право проходу, проїзду по території земельної ділянки, належної іншій стороні.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги про укладення договору сервітуту в редакції позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості вимог позивача і визнання їх такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, аналіз встановлених господарськими судами фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення та постанова прийняті відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового акту немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2009 у справі № 9/27 залишити без змін.