Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.

–головуючого,

Волковицької Н.О.,

Рогач Л.І.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" звернулося до господарського суду з позовом про визнання незаконним рішення Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області від 25.04.2008р. № 28 в частині оформлення права власності на будівлі свинокорпусу, які розташовані по вул. Колгоспна, 2-б в с. Подорожнє Світловодського району та складаються з будівель корпусу № 1 та № 2, за Відкритим акціонерним товариством "Світловодський райагротехсервіс"; про скасування свідоцтва № 135 від 28.05.2008р. про право власності, виданого виконавчим комітетом Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Позивач вважає, що вказані акти видано на майно, яке належить самому позивачу на праві приватної власності, зареєстрованому за позивачем у органах державної технічної реєстрації; всупереч пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на спірне майно відбулося органом місцевого самоврядування, а не підприємством технічної інвентаризації; судове рішення, на підставі якого оформлено право власності відповідача, скасовано; відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає законові і порушує права власника майна, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідачі відхилили позов, зазначивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження належності йому спірного майна на праві власності; спірне рішення та свідоцтво видані відповідно до чинного законодавства. Представлені позивачем документи стосуються майна, розташованого в с. Подорожнє по вул. Хліборобній, 1, в той час, як спірне майно знаходиться за адресою с. Подорожнє, вул. Колгоспна, 2.

Спірне майно продано за договором купівлі-продажу від 03.06.2008р. третім особам та зареєстровано за ними належним чином.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р. (суддя Змеул О.А.) у позові про визнання незаконним рішення Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області від 25.04.2008р. № 28 в частині оформлення права власності на будівлі свинокорпусу, які розташовані по вул. Колгоспна, 2-б в с. Подорожнє Світловодського району та складаються з будівель корпусу № 1 та № 2, за Відкритим акціонерним товариством "Світловодський райагротехсервіс" відмовлено; провадження в справі за вимогою про скасування свідоцтва № 135 від 28.05.2008р. про право власності, виданого виконавчим комітетом Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2009р. (судді: Головко В.Г. –головуючий, Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновків оскарженого судового рішення.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Приватне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч статті 36 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі ґрунтується на неналежному доказі –ксерокопії договору від 04.07.2001р., що не визнається позивачем; всупереч неодноразовим вимогам судів оригінал вказаного договору не надано; апеляційним господарським судом безпідставно не прийнято новий доказ –рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.08.2003р. № 6/119, в зв'язку з чим в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясовано істотні обставини справи; судами неправильно застосовано статті 316, 317, 319, 320, 328 Цивільного кодексу України та не враховано, що позивач набув права власності на спірне майно на визначених законодавством підставах.

Відповідачі не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Відкритим акціонерним товариством "Світловодський Райагротехсервіс" та Акціонерним товариством відкритого типу офіцерів запасу "Співдружність" 04.07.2001р. укладено договір, предметом якого є погашення дебіторської заборгованості АТВТ офіцерів запасу "Співдружність" перед ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" у сумі 94529грн. За умовами договору АТВТ офіцерів запасу "Співдружність" в рахунок погашення дебіторської заборгованості передає ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" два корпуси свинарника в с. Подорожнє, а ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" приймає їх на баланс. Передача корпусів свинарника підтверджується актом приймання-передачі основних засобів, податковою накладною № 37 від 04.07.2001р. на загальну суму 70000грн.

Рішенням виконавчого комітету Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області "Про присвоєння поштової адреси" № 22 від 05.07.2007р. присвоєно в цілому господарським будівлям колишнього КСП "Придніпровське" (в тому числі свинокомплексу) поштову адресу с. Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області, вул. Колгоспна, 2; присвоєння поштової адреси свинокомплексу за вул. Хліборобна в с. Подорожнє вважати недійсним, позаяк такого рішення про присвоєння поштової адреси не існує.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.10.2006р. у справі № 2-о-195 було визнано право власності ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" на свинокорпуси № 1 та № 2, розміщені в с. Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області; ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.06.2008р. задоволено заяву ПСП "Хлібороб" про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами та закрито провадження по цивільній справі за позовом ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" про визнання права власності на свинокорпуси № 1 та № 2.

Рішенням виконавчого комітету Подорожненської сільської ради Світловодського району № 28 від 25.04.2008р. "Про оформлення права власності" розглянуто заяву ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" та вирішено оформити право власності на корпуси № 1 та № 2 в с. Подорожнє вул. Колгоспна, 2, за ВАТ "Райагротехсервіс"; ВАТ "Світловодський Райагротехсервіс" видано свідоцтво № 135 від 25.04.2008р. про право власності на свинокорпуси № 1 та № 2, розташовані по вул. Колгоспна, 2-б в с. Подорожнє Світловодського району.

Розглянувши доводи позивача про його статус як власника спірного майна, чиї права порушено внаслідок прийняття вказаних актів, суди встановили, що підставою набуття права власності на спірне майно позивач наводить договір купівлі-продажу № 1 від 03.10.2002р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю на умовах, визначених в даному договорі, свинокомплекс згідно додатка 1, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт та заплатити за нього грошову суму відповідно до умов, що визначені в даному договорі.

Комунальним підприємством "Кассіопея" БТІ 28.05.2005р. зареєстровано право власності на комплекс по вул. Хліборобна, 1 с. Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області від 24.03.2005р. по справі № 2-1051/2005.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем його порушених прав щодо спірного майна.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акта незаконним та про його скасуванням відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для правильного вирішення такого спору судам належить з'ясувати не тільки відповідність спірного акта приписам закону, але й правовий статус позивача, як власника спірного майна, наявність порушення спірним актом прав такого власника.

Вказане кореспондується з статтею 1 Господарського процесуального кодексу України щодо прав підприємств (установ, організацій тощо) звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що стаття 393 Цивільного кодексу України знаходиться у главі 29 Цивільного кодексу України (435-15) "Захист права власності", слід визнати, що вона спрямована на захист наявного права, що виникло з підстав, визначених законодавством, а за наслідками її застосування повинно відбуватися відновлення того права позивача, яке було порушено спірним актом, однак існувало до його прийняття (володіти, розпоряджатися чи користуватися майном).

За статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Однак статус власника нерухомого майна пов'язується законодавством не з подальшою реєстрацією права власності за заінтересованою особою, а з наявністю у цієї особи доказів набуття права власності на підставах, що не заборонені законом.

Підстави набуття права власності були передбачені законодавчими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин ( Закон України "Про власність" (697-12) , Закону України "Про підприємства" (698-12) ); з ними кореспондується чинне регулювання даного питання статтею 328 Цивільного кодексу України, за якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, та виникає в порядку, передбаченому законодавством; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано, що ним, як позивачем, не було надано належних та допустимих доказів у підтвердження його порушених прав, а саме набуття ним права власності на спірне майно на підставах, передбачених законом. Матеріали даної справи не містять доказів передачі продавцем за договором купівлі-продажу № 1 від 03.10.2002р. правовстановлюючих документів позивачу як покупцю, реєстрації продавця як власника майна за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно; відсутнє посилання на такі документи, що не були б проаналізовані судами, і у касаційній скарзі. Спірне майно не перебувало у володінні, користуванні чи розпорядженні позивача; за наслідками вирішення даного спору у позивача не може відбутися поновлення жодної з названих вище складових права власності.

Доводи касаційної скарги стосуються неправомірності здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем, однак скаржником не доведено, що він є безспірним власником даного майна, а відтак належним позивачем відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України.

Розгляд питання про визнання права власності за позивачем з огляду на наявність відповідного спору виходить за межі предмету та підстав поданого позову.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували підстави виникнення права власності, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства; доводи стосовно неповноти дослідження обставин справи фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами апеляційної та першої інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження; отже, підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статті 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2009р. у справі № 5/105 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р. залишити без змін.