Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участі представників сторін

від позивача –Гаваза О.С.;

від інших осіб –не з'явилися.

27.05.2009р. Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ВАТ "Лисичанськвугілля" 10 063,44грн. збитків, які виникли внаслідок поставки останнім неякісної продукції.

13.07.2009р. рішенням господарського суду Луганської області (суддя Шеліхіна Р.) в позові відмовлено, мотивуючи недоведеністю його вимог.

У касаційній скарзі ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" посилались на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому просили його скасувати та задоволити позов, вимоги якого, на думку заявника, в повному обсязі підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши представника позивача та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено місцевим господарським судом, 29.01.2004р. між ДП "Вугілля України" (покупець) та ВАТ "Лисичанськвугілля" (постачальник) укладено договір поставки № 8-01/2-К, за умовами якого останній зобов’язався поставити вугілля кам’яне енергетичне українського походження, а покупець –прийняти та оплатити його (п.1.1).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на виконання умов договору, 16-17.05.2006р. ТОВ "Вугілля-Південь" (вантажовідправник) відправили на адресу Бурштинської ТЕЦ ВАТ "Західенерго" (вантажоотримувач) за накладними № 52977752, №52978654 у вагонах №67172973 та №64349608 вугілля в кількості 138 тонн. Відправник зазначив у накладній, що вугілля відправлено відповідно до договору № 8-01/2-К від 29.01.2004р.

Під час приймання вугілля на Бурштинській ТЕЦ було виявлено невідповідність поставленої продукції якісним характеристикам, про що 22.05.2006р. представниками вантажоотримувача та вантажовідправника складено відповідні акти (наявні у матеріалах справи), та у зв'язку з чим вугілля в кількості 138 тон 23.05.2006р. було повернуто вантажовідправнику.

Тому, посилаючись на те, що понесені ВАТ "Західенерго" витрати по поверненню вагонів №67172973, №64349608 з неякісним вугіллям були повністю відшкодовані ДП "Вугілля України" (виконано рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2006р. у справі №31/559), позивач просив стягнути з ВАТ "Лисичанськвугілля" 10 063,44грн. збитків, які складалися з вартості залізничного тарифу, сплаченого покупцем за перевезення 138 т. вугілля до Бурштинської ТЕС у сумі 4 831,20грн., та 5 232,24грн. (сплачені на виконання рішення від 19.12.2006р.) - за повернення неякісного вугілля з Буртшинської ТЕС.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з недоведеності позивачем порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, та взагалі факту виконання сторонами умов договору № 8-01/2-К від 29.01.2004р. Акти приймання вугілля від 22.05.2006р. відхилено як неналежні докази, оскільки за доводами суду не відповідали вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (va007400-66) .

Із такими висновками не може погодитись касаційна інстанція через неповно встановлені фактичні обставини справи, зокрема, судом не звернуто увагу та не надано належної правової оцінки фактам, установленим рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2006р. під час розгляду справи №31/559 за позовом ВАТ "Західенерго" до ДП "Вугілля України" про стягнення з останнього збитків, які виникли внаслідок поставлення неякісного вугілля, у тому числі й за накладними від 16-17.05.2006р. у вагонах №67172973, №64349608. Тобто, можна дійти висновку, що ДП "Вугілля України" у справі №16/120 заявлено позов у порядку регресу, що не було перевірено місцевим господарським судом.

Беручи до уваги викладене, вимоги ч. 2 ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" задоволити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.07.09 у справі №16/120 скасувати, а справу направити для нового розгляду.