Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

суддів: Мамонтової О.М.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2009р. у справі № 2-17/9430-2008 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 16449,00 грн. збитків та зустрічним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору оренди від 01.03.2008р. нікчемним,

за участю представників:

Позивача: не з’явився,

Відповідача: не з’явився.

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1., Позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі –АРК ) з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2, Відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 16449,00 грн. збитків, завданих в результаті порушення господарського зобов’язання, що виникло на підставі договору оренди нежилого приміщення від 01.03.2008р.

У свою чергу, СПД ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до СПД ОСОБА_1. про визнання нікчемним договору від 01.03.2008р. оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду АРК від 26.02.2009р. первісний позов було задоволено: стягнуто з СПД ОСОБА_2 на користь СПД ОСОБА_1 16449,00 грн. збитків та судові витрати по справі. У задоволені зустрічного позову СПД ОСОБА_2 було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2009р. рішення господарського суду АРК від 26.02.2009р. було скасовано. В позові СПД ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов СПД ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним договір від 01.03.2008р. оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, вважала постанову апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, а тому просила залишити таку без змін, а подану на неї касаційну скаргу –без задоволення.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір, б/н, оренди приміщення (далі –Договір), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за яким (п.п. 1.1., 1.2. Договору) Позивач передає, а Відповідач приймає у тимчасове користування приміщення загальною площею 125 кв.м. (Об’єкет оренди) в стані, придатному для його цільового використання –випічки кондитерських виробів.

Згідно п. 3.1.1. Договору Позивач зобов’язався після підписання Договору забезпечити здачу Об’єкту оренди за актом здачі-приймання, підписаному уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору також передбачено, що при передачі Об’єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін. Акт являється невід’ємною частиною цього Договору. Об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Згідно п. 5.1. орендна плата по даному Договору складає 5000,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 6.1., даний Договір укладений безстроково та вступає в силу з дня його підписання.

Предметом спору у даній справі є вимоги за первісним позовом –про стягнення 16449,00 грн. збитків, завданих в результаті порушення господарського зобов’язання, яке, на думку Позивача, полягає у невиконанні Відповідачем свого обов’язку по оплаті ним орендної плати за Договором оренди, а за зустрічним позовом –визнання нікчемним Договору оренди з тих підстав, що даний Договір не був посвідчений нотаріально. Крім того, як стверджувала Відповідач, Об’єкт оренди, як це належало за Договором, їй не передавався, що підтверджує і відсутність відповідного акта приймання-передачі цього нерухомого майна.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що оскільки сторонами було укладено Договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, умови якого в частині передачі Об’єкту оренди, з боку Позивача було виконано, тоді як Відповідач не виконала своїх зобов’язань за Договором –орендну плату за користування приміщенням, не сплатила, на підставі ст. 611 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України дійшов висновку про те, що первісний позов СПД ОСОБА_1 слід задовольнити, стягнувши з Відповідача 16449,00 грн., в якості відшкодування збитків, завданих Позивачу несплатою орендної плати. Щодо зустрічного позову СПД ОСОБА_2 про визнання Договору нікчемним, то місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що Договір оренди було укладено безстроково, тобто – на невизначений строк, тоді як згідно вимог ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), який укладено строком на три роки і більше. Крім того, за висновками суду, зустрічний позов не підлягає задоволенню і з тих підстав, що суд не вправі визнавати нікчемний правочин недійсним, як того просила СПД ОСОБА_2, а тому обраний нею спосіб захисту цивільних прав та інтересів, не передбачений законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції вказував на те, що оскільки акт здачі-приймання Об’єкта оренди, сторонами не укладався то, враховуючи положення ст.ст. 631, 640 та 795 ЦК України, підстави для задоволення первісного позову, на його думку, відсутні. Щодо зустрічного позову то, як зазначив апеляційний господарський суд, зважаючи на те, що всупереч вимог ст.ст. 283 та 793 ЦК України, укладений між сторонами Договір оренди, нотаріально посвідчений не був, на підставі ст.ст. 203, 215 та 220 ЦК України слід визнати недійсним.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідає фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм, а тому, підлягає залишенню без змін.

При цьому, касаційна інстанція вважає за необхідне доповнити висновки суду апеляційної інстанції про відмову в первісному позові і тим, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов СПД ОСОБА_1 про стягнення 16449,00 грн., в якості відшкодування завданих Позивачеві збитків, які останній визначив, як упущена вигода, не врахував також і положення ст. 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), зокрема, про те, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, в той час, як жодних доказів про це Позивачем суду під час розгляду справи надано не було.

Щодо скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову СПД ОСОБА_2, то в цій частині, висновки суду апеляційної інстанції, є невірними і такими, що суперечать нормам матеріального права, а ухвалене цією інстанцією судове рішення –його скасуванню, у зв’язку з наступним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

В даному випадку, як вказувалось вище, Договір оренди нерухомого майна –приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений між сторонами на невизначений строк, всупереч приписів ст. 793 ЦК України, не був нотаріально посвідчений. Будь-яких даних про те, що одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, матеріали справи не містять.

З огляду на це, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, укладений між сторонами Договір, є нікчемним, а тому, згідно вимог п. 2 ст. 215 ЦК України, визнання його недійсним судом не вимагається.

У зв’язку з цим, рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову СПД ОСОБА_2, підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2009р. у справі № 2-17/9430-2008, в частині скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009р. про задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_1 та відмову в позові –залишити без змін, а в іншій частині скасування рішення суду першої інстанції та задоволення зустрічного позову СПД ОСОБА_2 –скасувати, та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.