Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивачі звернулися в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування та шкоди в сумі 144 724, 14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно, в порушення умов договору добровільного страхування наземного транспорту №06/0021773/9011/07 від 24.12.2007, укладеного між позивачем-1 та відповідачем (далі –Договір страхування), відмовив у здійсненні страхового відшкодування. У зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування нараховані 3% річних у сумі 1 292, 14 грн. Крім того, співпозивачі просили відшкодувати на їхню користь 1 730 грн. вартості витрат на проведення експертного дослідження, а також покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на оплату: державного мита у сумі 1 447, 24 грн.; інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; послуг адвоката в сумі 19 500 грн., сплачених на користь ТОВ "Консалтингово-правова група".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2009р. (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого – судді Андрієнка В.В., суддів Вербицької О.В., Буравльова С.І.) в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивачі просять вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.12.2007 року позивач-1 (Орендодавець) уклав договір оперативної оренди транспортного засобу № 17-12/07-ОЛ з позивачем-2 (Орендар), згідно умов якого Орендодавець передав Орендареві в оперативну оренду –тимчасове платне користування автомобіль самоскид КаМАЗ 65201-012, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер АА 4132 ЕТ, з метою здійснення останнім підприємницької діяльності. Відповідно до п. 8.3 вказаного договору, Орендодавець здійснює страхування транспортного засобу, що є предметом оренди за цим договором.

24.12.2007 року позивач-1 (Страхувальник) уклав договір №06/0021773/9011/07 добровільного страхування наземного транспорту із відповідачем (Страховик), та додаткового обладнання (далі –ДО), які зазначені у Додатку 1 до цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що страховим випадком є подія, що виникла внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, у результаті якої нанесено прямі збитки майновим інтересам Страхувальника, що пов’язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованими ТЗ та/чи застрахованим ДО, і у зв’язку з якою виникає зобов’язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2.2 договору, застрахованими ризиками є, зокрема, зіткнення застрахованого ТЗ з рухомим та/чи нерухомим об’єктом (об’єктами), наїзду на них (у т.ч. на споруди, тварин, перепони), падіння, перевертання застрахованого ТЗ, биття скла (крім випадків протиправних дій третіх осіб), напад тварин на застрахований ТЗ; самовільне падіння предметів на застрахований ТЗ, падіння у воду, провалу під лід (ризик "дорожньо-транспортної пригода (ДТП)"); стихійні лиха (землетрус, злива, град, снігопад, повінь, паводок, затоплення, оповзень, обвал, осідання грунту, удар блискавки, вихор, ураган, смерч, сель, буря, шторм).

Згідно п. 8.4 договору страхування, протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків Страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 (п’ятнадцяти) робочих днів здійснює виплату, або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно ст.5 договору, дія цього договору поширюється на територію України, строк дії договору дорівнює 12 місяцям (1 рік), початок дії договору з 00:00 год. 25.12.2007 року до 24:00 год. 24.12.2008 року.

Відповідно до Додатку № 1 до договору страхування, до переліку застрахованих ТЗ та ДО входить автомобіль КаМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4132 ЕТ, 2007 року виписку.

Судами встановлено, що у зв’язку із пошкодженням застрахованого автомобіля КаМАЗ 65201-012, що відбулось 15.03.2008 року в результаті перевертання автомобіля на території об'єкту, який знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Садова 10 А, при підйомі кузова з ґрунтом внаслідок просідання задніх коліс, позивач-1, відповідно до статті 7 договору страхування, звернувся до відповідача із заявою від 18.03.2008 року №2878 про виплату страхового відшкодування.

Листом від 09.06.2008 року №17-05/2855 відповідач повідомив Страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на підпункт 10.3.11 пункту 10.3 Договору страхування та статтю 26 Закону України "Про страхування", оскільки перевертання застрахованого транспортного засобу КаМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4123 ЕТ, відбулося при розвантаженні, а значить дана подія не вважається страховим випадком.

Стягнення з відповідача страхового відшкодування та відшкодування шкоди і послужило причиною звернення з позовом в господарський суд.

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходи в з того, що наведена подія не є страховим випадком, та дійшов висновку що правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Між тим судові рішення є незаконними оскільки прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами підпункту 10.3.11 пункту 10.3 Договору страхування не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки Страхувальнику у результаті завантаження або розвантаження застрахованого транспортному засобу.

Таким чином відповідно до наведених умов договору не може вважатись страховим випадком подія, яка безпосередньо пов’язана із завантаженням або розвантаженням застрахованого транспортному засобу, а не у зв’язку з іншими чинниками.

Між тим, позивачі у позові вказували, що застрахований транспортний засіб перевернувся на бік внаслідок осідання грунту під задніми колесами.

Відповідно ж до п. 2.2 договору, застрахованими ризиками є, зокрема, осідання грунту.

У зв'язку з тим, що судами обох інстанцій не дано правової оцінки доводам позивачів про те, що страховий випадок стався в наслідок осідання грунту під задніми колесами застрахованого транспортному засобу, а відтак неповно встановлено обставини справи, усі ухвалені судові рішення згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудкомплекс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2009р. у справі №34/413 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.