Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У травні 2009 року Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення 120 787,97 грн., в тому числі 101 275,20 грн. основного боргу, 8 439,60 грн. пені, 9 453,49 грн. інфляційних, 1 619,68 грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 98/2008 від 23.06.2008 р. щодо розрахунків за поставлений позивачем товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. (суддя Нарольський М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. (судді: Острович С.Е., Шипко В.В., Гарник Л.Л.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В день судового засідання до Вищого господарського суду України Підприємством подані клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. та клопотання про зупинення провадження у справі. Дані клопотання не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.06.2008 р. між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 98/2008 (надалі –Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а Покупець оплатити та прийняти повітряне компресорне обладнання за ціною, вказаною в п. 2 Договору.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.1. загальна сума Договору складає 120 138 грн., в тому числі ПДВ.

Підпунктом 2.2.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює перший платіж в розмірі 30 % вартості товару, що складає 36 036 грн., до 30.06.2008 р.

Згідно пп. 2.2.2. Договору наступний платіж в розмірі 60 % від загальної суми Договору, що складає 72 078 грн., здійснюється протягом п'яти банківських днів з дня поставки обладнання на склад Продавця.

У відповідності з пп. 2.2.3. решту частину оплати в розмірі 10 % від загальної суми Договору, що складає 12 024 грн., здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання Акту введення в експлуатацію, але не пізніше 15 календарних днів з дня введення обладнання в експлуатацію, про що свідчить двосторонній бланк про введення в експлуатацію підписаний спеціалістами Покупця.

Відповідно до п. 3.1. Договору Продавець зобов'язався поставити товар на умовах самовивезення Покупцем товару зі складу Продавця в м. Києві, за адресою: вул. Новокостянтинівська, 4А.

В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 05.12.2008 р. та Додаткову угоду № 2 від 16.03.2009 р. до зазначеного Договору.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 сторони мають право змінювати вартість товару в залежності від зміни курсу євро по відношенню до гривні.

Додатковою угодою до Договору № 2 від 16.03.2009 р. сторони Договору, враховуючи коливання курсу євро по відношенню до гривні, визначили, що загальна сума Договору становить 168 792 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15)

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору Підприємство перерахувало на рахунок Товариства аванс в розмірі 36 036 грн.

Відповідно до умов Договору, 10.09.2008 р. Товариство надіслало підприємству офіційний лист про знаходження обладнання на своєму складі та про готовність його відвантаження.

Підприємство отримало зазначене обладнання 30.10.2008 р., про що свідчить видаткова накладна № РН-0001160 від 30.10.2008 р. проте, як встановлено судами, свої зобов'язання згідно підпунктів 2.2.2., 2.2.3. Договору не виконало, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед Товариством загальною сумою 101 275,20 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2. у випадку затримки оплати за умовами Договору Покупець зобов'язаний за письмової вимоги Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 5 % від суми Договору.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Врахувавши вказані положення норм чинного законодавства та умов Договору, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 439,60 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з підставними висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача 9 453,49 грн. інфляційних та 1 619,68 грн. річних.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ТОВ "Променергопостач" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. у справі № 14/225 залишити без змін.