Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 (суддя Петренко І.В.), позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВКФ "Південфарм" на користь РВ ФДМ України по Дніпропетровській області заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.02.2006 та 3988,04 грн. пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 (судді: Мороз В.Ф., Логвиненко В.О., Стрелець Т.Г.) рішення змінено шляхом відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв'язку з їх необґрунтованістю.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови у стягненні пені, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст. 4, 32, 33, 43 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог про стягнення 3988,04 грн. пені) фактичні справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 09.04.2009 –скасуванню в частині позовних вимог про стягнення пені з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Дніпропетровської області з наступних підстав.

Змінюючи рішення про задоволення позову шляхом відмови в частині позовних вимог про стягнення пені апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №12/02-2222ОД від 01.02.2006 відповідачу передано в оренду приміщення торгівельного павільйону площею 102,20 кв.м., розташоване за адресою: ст.метро "Вокзальна" ПШП№3, що знаходиться на балансі ДП "Дніпропетровський метрополітен", з щомісячною, не пізніше 7 числа наступного місяця сплатою орендної плати у розмірі 4010,8 грн. (без ПДВ), яка коригується на індекс інфляції, починаючи з лютого 2006р. Орендна плата перераховується у співвідношенні: 70% - до державного бюджету (2807,60 грн.); 30% балансоутримувачу (1203,20 грн.).

Відповідно до п.3.6 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно додаткової угоди від 12.06.2007 було внесено зміни до договору оренди нерухомого майна №12/02-2222-ОД від 01.02.2006 шляхом збільшення розміру орендної плати: 70% - до державного бюджету у розмірі 3870,94 грн.; 30% - балансоутримувачу у розмірі 1658,97 грн.

Додатковою угодою від 14.12.2007 до договору оренди внесено чергові зміни щодо шляхом збільшення з 01.12.2007р. орендної плати: 5190,15 грн. - до державного бюджету (70%); 2 224,35 грн. - балансоутримувачу (30%).

В подальшому, 07.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду про відшкодування збитків за рахунок невнесеної орендної плати за фактичне використання площі у розмірі 9,9 кв.м. За її умовами орендар зобов’язався сплатити за період з 01.02.2006р. по 01.04.2008р. суму в розмірі 13778,08 грн., з яких 70% - до державного бюджету (9 644,68 грн.); 30% - балансоутримувачу (4 133,40 грн.).

Крім того, додатковою угодою від 28.10.2008 до договору оренди нерухомого майна №12/02-2222-ОД від 01.02.2006 збільшено щомісячний розмір орендної плати до 14505,23 грн. - до державного бюджету та 6216,52 грн. - балансоутримувачу. За умовами цієї додаткової угоди зазначений розмір орендної плати встановлюється з 01.07.2008р.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки сторонами узгоджено збільшення орендної плати за минулий період, зокрема, згідно додаткової угоди від 28.10.2008 за період з 01.07.2008р., яка не сплачена відповідачем у повному обсязі, апеляційна інстанція визнала правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення боргу. При цьому апеляційний суд не погодився з посиланням відповідача на нікчемність вказаних умов про збільшення розміру орендної плати за попередній період, оскільки такі умови прямо не суперечать закону. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, апеляційна інстанція визнала безпідставним нарахування позивачем на підставі п.3.6 договору оренди пені з серпня 2008р. на збільшений у жовтні 2008р. розмір орендної плати, оскільки на той період було відсутнє прострочення сплати орендної плати. Відтак, нарахований розмір пені є необґрунтованим, з огляду на що у цій частині позову слід відмовити.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення пені з огляду на таке.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про безпідставність нарахування орендодавцем пені на визначений (збільшений) додатковою угодою від 28.10.2008 розмір орендної плати за весь шестимісячний період (з 03.08.2008 року по 02.02.2009 року), оформлений розрахунком пені (а.с.26 том 1).

Проте, враховуючи той факт, що сторони, керуючись ч.3 ст. 631 ЦК України, надали зворотної дії положенням додаткової угоди від 28.10.2008 щодо нового розміру орендної плати (14505,23 грн. - до державного бюджету та 6216,52 грн. –балансоутримувачу) лише з 01.07.2008 року, то у позивача не було жодних правових підстав для зворотного нарахування пені за період з 01.07.2008 року по 28.10.2008 року включно, протягом якого відповідач об'єктивно не міг мати прострочення зі сплати орендної плати, новий розмір якої було встановлено тільки з 28.10.2008 року.

До того ж, додаткова угода від 28.10.2008 до договору оренди нерухомого майна №12/02-2222-ОД від 01.02.2006 не містить положень, які б надавали орендодавцю право нараховувати пеню за період з 01.07.2008 року по 28.10.2008 року виходячи з нового розміру орендної плати, встановленої цією додатковою угодою.

Вказані дії орендодавця щодо нарахування пені за період з 01.07.2008 року по 28.10.2008 року та пред'явлення позовних вимог щодо її стягнення безумовно суперечать вимогам п.6 ст. 3 ЦК України, згідно якого загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Окрім того, такі дії позивача по суті є проявом зловживання правом орендодавця шляхом покладання на орендаря відповідальності за порушення, яке відповідач до 28.10.208 року не вчиняв та не міг вчинити виходячи з діючого до цього попереднього розміру орендної плати.

Проте, відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Разом з тим, висновок апеляційного суду про безпідставність нарахування позивачем пені за інший (подальший) період (з 29.10.2008 року по 02.02.2009 року) суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

В свою чергу, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі, помилково не звернув уваги на вказані обставини, що переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для її передачі на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення пені до суду першої інстанції.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази. Зокрема, касаційна інстанція не вправі вирішувати питання про правильність обчислення спірної суми пені, нарахованої орендодавцем за весь шестимісячний період (з 03.08.2008 року по 02.02.2009 року) та оформленої розрахунком пені (а.с.26 том 1).

З огляду на це, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи зобов'язати позивача надати уточнений розрахунок суми пені по спірним періодам (з 01.07.2008 року по 28.10.2008 року; з 29.10.2008 року по 02.02.2009 року) та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Зважаючи на викладене, колегія на підставі ч.2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення пені для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог.

Правомірність задоволення позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 у справі №19/11-09 скасувати в частині позовних вимог про стягнення 3988,04 грн. пені з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Дніпропетровської області.