Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А.,

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 13 травня 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 липня 2009 року у справі за позовом ТзОВ "Автотехцентр-3000" до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 5679,34 грн.,

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 травня 2009 року (суддя Курило Г.Є.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5097,60 грн. основного боргу, 514, 86 грн. інфляційних, 66,88 грн. 3% річних за договором поставки товару №07/359 від 21 липня 2008 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 липня 2009 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки №07/359, за умовами якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач –прийняти та оплатити запасні частини до автотранспорту, а саме елемент фільтруючий повітря 238Н-1109080.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору, поставка продукції здійснюється на умовах EXW впродовж 14 календарних днів з моменту підписання договору. Датою поставки товару вважається дата передачі продукції покупцю відповідно до товарно-транспортної накладної.

Згідно п.3.2 договору, поставка товару супроводжується наданням наступних документів: сертифікат якості (відповідності), паспорт, рахунок на поставлену продукцію, податкова накладна, видаткова накладна.

Пунктом 4.1 укладеного договору передбачається, що оплата продукції здійснюється у національній валюті України шляхом сплати за фактом поставки продукції впродовж 30 календарних днів з моменту поставки. Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 5097,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи, що відповідач не оплатив вартість отриманої ним продукції в сумі 5097,60 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5097,60 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 514,86 грн. збитків від інфляції за час прострочення платежу та 3% річних в сумі 66,88 грн.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Донецької області від 13 травня 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 липня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" –без задоволення.