Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Граніт"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2009

У лютому 2009 року до господарського суду дочірнє підприємство "Управління баштових кранів" ВАТ "Будмеханізація" подало позов про стягнення з ТОВ "Граніт" 308445 грн. заборгованості за виконані позивачем роботи баштовими кранами марки КБ-405 та КБ-403 на будівельному об’єкті "Будівництво житлового будинку по вул.Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області" відповідно до укладеного між сторонами договору № 165/2007 від 25 жовтня 2007 року.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача основний борг за виконані роботи в розмірі 224 941,60 грн. у зв’язку з уточненням бухгалтерією позивача суми боргу та відповідно до направленого відповідачем позивачу графіка погашення заборгованості.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06 травня 2009 року по справі № 02/499, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 липня 2009 року, уточнений позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 224941,60 грн. боргу та судові витрати по справі.

Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно зроблено висновки про настання строку оплати виконаних позивачем робіт, оскільки, на думку скаржника, оплата може бути здійснена тільки після підписання актів виконаних робіт, а довідки про вартість виконаних робіт не можуть встановлювати строки сплати коштів за договором.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 25 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (підрядником) та дочірнім підприємством "Управління баштових кранів" відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" (субпідрядником) укладено Договір № 165/2007 на виконання робіт баштовими кранами типу КБ-405 та КБ-403 на об’єкті "Будівництво житлового будинку на вул. Юності в с. Чабани".

В пункті 4.1. договору сторони визначили договірну ціну на замовлені відповідачем роботи та вказали, що при зміні вартості складових договірної ціни під час дії договору, вона може переглядатися в установленому порядку.

Згідно підпункту 4.2. оплата робіт позивача проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт оформлених відповідачем по цінах згідно з п. 4.1. та змінного режиму роботи не менше, ніж в дві зміни згідно п. 2.4. даного договору.

В підпункті 4.5. договору вказано, що підрядник щомісячно в термін до п’ятнадцятого числа, проводить оплату виконаних робіт за попередній місяць.

За результатами дослідження природи вказаних правововідносин між сторонами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони уклали договір про надання послуг.

Судами обох інстанцій на підставі матеріалів справи з’ясовано, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання перед відповідачем, виконав замовлені роботи баштовими кранами на будівництві житлового будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району, про що сторони склали та належним чином оформили Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за червень, липень, серпень, вересень 2008 року на загальну суму 274 941 грн. 60 коп. Вказані Довідки підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та заперечень відповідача, тобто підтвердження наявності спору між сторонами щодо вартості відповідних робіт або щодо їх якості.

Проте, як встановили суди, відповідач належним чином не виконав зобов’язання по оплаті замовлених ним робіт, сплатив позивачу кошти у сумі лише 19 736, 80 грн., що не заперечується відповідачем.

Вирішуючи даний господарський спір, суди обох інстанцій зазначили, що згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; а одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Відтак, враховуючи, що договором встановлено обов’язок оплати відповідачем вартості виконаних етапів робіт –щомісячно, а остання довідка належним чином оформлена сторонами 30 вересня 2008 року, суди обох інстанцій дійшли висновку, що строк сплати вартості виконаних позивачем робіт настав 15 жовтня 2008 року.

При цьому, спростовуючи протилежні доводи відповідача про те, що строк сплати коштів не настав, суди вказали на їх безпідставність з огляду на те, що фактичне виконання позивачем робіт та вартість цих робіт вказано у належним чином оформлених та підписаних повноважними представниками сторін Довідках про вартість виконаних підрядних робіт та витрат. Окрім того, судами зазначено, що акти прийняття виконаних робіт сторонами не складалися і відповідач не вимагав їх складення, при цьому, вимоги позивача, викладені в претензії від 05.11.2008, відповідач не заперечив. За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів обох інстанцій про доведеність матеріалами справи факту прийняття відповідачем виконаних робіт, а також про наявність у відповідача вказаної суми заборгованості за виконані позивачем роботи.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що вказані висновки судів зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права, оскільки діюче законодавство України не містить імперативних норм щодо обов’язковості складення актів приймання-передачі послуг, які виконувались на виконання договору про надання послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнув з відповідача уточнену суму позовних вимог 224 941,60 грн.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржником не наведено жодних доводів на спростування законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Посилання скаржника на відсутність актів прийняття виконаних робіт як на підставу звільнення від виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт у зв’язку з ненастанням строку оплати, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вказані доводи вичерпно та обґрунтовано спростовані судами обох інстанцій, і можуть свідчити лише про намагання відповідача ухилитись від належного виконання договірних зобов’язань.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 липня 2009 року у справі №02/499 - без змін.