Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: Карманніков М.О. дов. від 02.09.2009 року

В січні 2009 року приватне підприємство "Імпульс-В" звернулося до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтотехсервіс" про визнання недійсним договору про розпорядження правами користування земельними ділянками від 29.10.2008 року, укладеного між відповідачами.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що Наглядовою Радою закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс", до виключної компетенції якої належить надання згоди на укладання договорів, предметом яких є право користування, володіння або розпорядження нерухомим майном товариства не приймалось рішення про укладання спірного договору від 29.10.2008 року, а тому представник закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" не мала законних повноважень на укладення спірної угоди.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.03.2009 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір від 29.10.2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Миколаївавтосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтотехсервіс".

В іншій частині позову припинено провадження у справі. Стягнуто з відповідачів 203,0 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року (судді: В.Т.Пироговський –головуючий, Л.В.Поліщук, В.І.Жеков) рішення місцевого господарського суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що діючим законодавством України не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Імпульс-В" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2008 року між закритим акціонерним товариством "Миколаївавтосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтотехсервіс" укладено договір, предметом якого є розпорядження (часткова передача/відчуження) закритим акціонерним товариством "Миколаївавтосервіс" товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтотехсервіс" прав користування земельними ділянками, що знаходяться в законному землекористуванні закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" на підставі акту про право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 14.07.1992 року № 14/11, в порядку і на умовах, зазначених в пунктах 2-9 цього договору і додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

Як дослідив та встановив апеляційний господарський суд, предмет вказаного договору (з планом і додатками) стосувався погодження меж землекористування між відповідачами, які на спірних земельних ділянках мають зареєстровані у встановленому порядку права власності на нерухомість та підтвердження відсутності взаємних претензій між ними.

Фактичні ж межі землекористування визначені згідно інвентаризації нерухомого майна (технічних паспортів) ММБТІ, свідоцтв про власність (пункт 4 договору).

Приватне підприємство "Імпульс-В", якому на праві власності належить 69,751% акцій закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс", звертаючись з позовом до господарського суду, вважає, що умовами зазначеного договору порушено належне йому як акціонеру корпоративне право на управління товариством.

Однак, як правильно вказав апеляційний господарський суд, з такими доводами погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом (1576-12) ; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

При цьому, вказаними нормами матеріального права не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства.

Не наділений таким правом акціонер закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" і Статутом товариства.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції приходить до висновку, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних справ не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством, за винятком коли він уповноважений на це відповідним товариством.

Однак, в порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано жодних доказів, які би свідчили про те, що закрите акціонерне товариство "Миколаївавтосервіс" уповноважувало його на звернення до господарського суду за захистом прав цього товариства.

Крім того, відповідно до п.51 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) законом не передбачено право акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив правову природу правовідносин сторін, не застосував відповідні норми матеріального права, які регулюють корпоративні правовідносини та помилково виходив лише з положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що приватне підприємство "Імпульс-В" виступаючи як акціонер закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс", що володіє 69,751% акцій вказаного товариства, не може звертатися до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, вчинених господарським товариством.

На підставі встановлених фактичних обставин, судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Імпульс-В" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року у справі № 3/19/09 без змін.