Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.05.2009 р. (суддя: Гуменюк З.П.) порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду та вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії по відчуженню належних йому транспортних засобів: CHRYSLER, 2002 р., білий, № шас. WDB9540421K729306, ДНЗ ВС510ЗАХ; KRONE SDP27, 1999 р.в., жовтий, № шас. WKESDP27000X25449, ДНЗ ВС7683ХХ; MAN TGA 01, 2003 р., синій, № дв. 545024105B2E1, № шас. WMAN12ZZZ3M360005, ДНЗ ВС4944ВХ; SCHMITZ, 2002 р., чорний, № шас.WSMS6980000505730, ДНЗ ВС3335ХТ; DAFTE95XF, 2002 р., синій, № шас. XLRTE47XS0E578862, ДНЗ ВС4351ВО.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 р. (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) зазначену ухвалу у частині забезпечення позову залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу та постанову скасувати в частині забезпечення позову як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити відчуження транспортних засобів. Підставою для цього позивач вказав те, що відповідач не виконує свої зобов’язання за договором оренди транспортних засобів в частині оплати орендної плати. На думку позивача, відповідач може вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду: приховати грошові кошти, продати нерухомість, передати майно на схов іншим особам.

Відповідно до Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v_611800-94) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3).

В даному випадку позивач висловив припущення про утруднення чи неможливість виконання рішення суду у майбутньому, але ніяким чином не обгрунтував його.

Крім того, позивач не обгрунтував та не підтвердив ту обставину, що транспортні засоби на які потрібно накласти арешт взагалі наявні у відповідача.

Господарський суд вживаючи заходи забезпечення позову не навів мотивів з яких він задовольнив клопотання позивача про накладення арешту на транспортні засоби.

Апеляційний господарський суд, перевіряючи законність винесеної ухвали в частині забезпечення позову, також не звернув увагу на недоведеність клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, касаційний суд вважає, що господарські суди порушили вимоги ст. 66 ГПК України.

Відтак, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу в частині забезпечення позову та постанову і відмовляє у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Капітал-Логістік" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 06.05.2009 р. у частині забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 р. у справі № 6/90 скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.