Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у листопаді 2008 року приватне підприємство "ПАП-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "СК-Моноліт" 29 071,12 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору підряду № 05/10 від 5.10.2005 розірвання цього договору, стягнення 8 599,81 грн. пені та 28 744,80 грн. штрафу.

Заявою від 16.03.2009 року позивач уточнив свої вимоги і просив розірвати договір підряду № 05/10 від 5.10.2005 року з мотивів його невиконання відповідачем та повернення 29 071,12 грн. попередньої оплати робіт, які не було виконано за спірним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2009 року позов задоволено частково у частині вимог про розірвання договору підряду,а у решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року рішення місцевого господарського суду у частині задоволення позову скасовано з постановленням нового рішення про відмову у позові. У решті судове рішення залишено без змін.

Рішення господарського суду першої інстанції у частині відмови у позові та постанова апеляційного господарського суду оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, безпідставність відмови у позові у частині стягнення 29 071,12 грн. і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.

Відповідно до ч.4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи положення цієї норми щодо прав замовника при виконанні підрядних робіт господарський суд першої інстанції правомірно постановив про розірвання договору підряду № 05/10, який сторони уклали 5.10.2005 року і підстав для скасування судового рішення у цій частині апеляційний господарський суд не мав.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача у частині стягнення 29 071,12 грн., сплачених відповідачу у якості попередньої оплати підрядних робіт господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того зобов’язання відповідача на час звернення до суду не настали.

Проте визнати наведені судами мотиви такими, що відповідають дійсним обставинам справи не можна.

За умовами договору № 5/10 від 5.10.2005 року відповідач зобов’язувався виконати підрядні роботи у строк з 10.10.2005 року по 20.11.2005 року, оплата яких та матеріалів повинна була здійснюватись на умовах часткової попередньої оплати.

Відповідачем визнається отримання попередньої оплати за матеріали у сумі 29071,12 грн. і ця обставина визнана судом встановленою.

Обґрунтовуючи своє право вимагати повернення попередньої оплати позивач посилається на невиконання відповідачем визначених договором робіт в обумовлені строки та відмову від послуг останнього на майбутнє, що зобов’язувало суд перевірити ці обставини і у залежності від підтвердження чи спростування цих даних постановити відповідне рішення.

Проте всупереч предмету заявленого позову суди ці обставини не з’ясували, а тому постановлені у справі судові рішення з посиланням лише на наявність вини у невиконанні договору зі сторони позивача, що правового значення для вирішення даної справи не має, не можна визнати законними і обґрунтованими.

При новому розгляді справи у цій частині суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу частково задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2009 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року у частині відмови у стягненні 29 071,12 грн. скасувати і справу у цій частині направити на новий судовий розгляд.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року у частині відмови розірвання договору скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2009 року у цій частині залишити без змін.