826/3297/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 28.05.2019 Прийняття

29 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні Інвестиції" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (після реорганізації Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, мотивуючи невірним визначенням терміну прострочення в цій частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000044050 від 17 лютого 2016 року в частині нарахування пені у розмірі 198072,86 грн.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

У серпні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за наступними контрактами: від 18 серпня 2014 року №11, від 19 грудня 2014 року №18, від 25 травня 2015 року №19, від 5 червня 2015 року №20 з компанією-нерезидентом "UАІ - TRADE SA" (Швейцарія), від 24 грудня 2014 року №17, від 10 лютого 2015 року №215-С з компанією-нерезидентом "UkrFarm Funding Ltd" (Кіпр). За результатами перевірки складено акт від 26 листопада 2015 року №1120/28-10-40-50/33558346.

В акті перевірки встановлено порушення: статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме прострочене надходження валютної виручки.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2015 року №0000514050, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 13759436,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Товариством подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду скарги ДФС України 11 лютого 2016 року прийнято рішення №2818/6/99-99-10-07-04-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2015 року №0000514050 в частині 652585,56 грн штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунку у сфері ЗЕД, а скаргу - задоволено частково.

На підставі акта перевірки та з урахуванням рішення ДФС України від 11 лютого 2016 року №2818/6/99-99-10-07-04-25 податковим органом прийнято 17 лютого 2016 року податкове повідомлення-рішення №0000044050, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 13106851,24 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (продавець), з однієї сторони, та "UАІ - TRADE SA" (Швейцарія) (покупець), з іншої сторони, укладено контракт від 18 серпня 2014 року №11 на продаж пшениці, контракт від 19 грудня 2014 року №18 на продаж кукурудзи, контракт від 25 травня 2015 року №19 на продаж кукурудзи, контракт від 5 червня 2015 року №20 на продаж кукурудзи.

Між Товариством (продавець), з однієї сторони, та Компанією "UkrFarm Funding Ltd" (Кіпр) (покупець), з іншої сторони, укладено контракт від 24 грудня 2014 року №17 на продаж ячменю, контракт від 10 лютого 2015 року №215-С на продаж кукурудзи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми коштів надходили на аналітичні (розподільчі) рахунки, а в подальшому перераховувалися на поточні рахунки.

Вказані обставини не є спірними між сторонами та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

Спірним питанням даної справи є визначення дати повернення валютної виручки - день зарахування коштів на розподільчі рахунки, як вважає Товариство, чи день зарахування коштів на поточні рахунки, як вважає податковий орган.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг запроваджено Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-XII від 16 квітня 1991 року (959-12) (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, зокрема, що розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року встановлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Постанова правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 16 листопада 2012 року № 475 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за № 1921/22233 (z1921-12) .

Пунктами 6, 7 зазначеної постанови встановлено, що уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок).

Суб`єкт міжбанківського валютного ринку України (суб`єкт ринку) зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цієї постанови та у встановленому Національним банком України розмірі: без доручення клієнта; не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) .

Пунктом 1.3 вказаної Інструкції зазначено, що суб`єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Як встановлено пунктом 1.8 Інструкції поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підпунктом "а" пункту 5.5 Інструкції встановлено, що на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються через розподільні рахунки кошти перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Згідно з пунктом 3 НП(С)БО 1 активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому.

Кошти з розподільчого рахунку банк зобов`язаний перерахувати після продажу іноземної валюти. Підприємство при цьому повністю контролює виконання цього зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 826/3297/16 залишити без змін.