826/20661/15 Про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства суми пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 27.05.2019 Прийняття

У вересні 2015 року Приватне підприємство "Дубекспо" (далі - позивач, ПП "Дубекспо") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач 1, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач 2, ГУ ДКС України у м. Києві), в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суму пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн.; зобов`язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДКС у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016, адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять гривень 11 копійок); зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що за даними картки особового рахунку платника податку підприємство самостійно зменшило суму заявленого бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період травень 2015 року та за позивачем обліковується податковий борг в сумі 7 766,58 грн. Крім того, податковим органом зазначено, що сума у розмірі 900 002 грн відшкодована позивачу. Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Відповідач 1 в касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено доводи податного органу щодо посилання на судову практику Верховного суду України у справі № 21-1145а15. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключним повноваженням податкового органу, а суд не може підміняти державний орган та здійснювати стягнення такої заборгованості.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 у справі № 826/12355/14, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року, позов ПП "Дубекспо" задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093,00 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 184912,94 грн. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що податковим органом не надано матеріалів камеральної перевірки, за результатами якої встановлено невідповідність заявленої суми бюджетного відшкодування, та доказів того, що бюджетна заборгованість була відшкодована позивачу.

У вказаній справі рішенням суду було стягнуто суму пені за прострочення бюджетного відшкодування за період з 23.08.2011 по 21.08.2014. Предметом стягнення у справі, що розглядається є сума пені за порушення строків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 11.09.2014 по 01.07.2015. Так як, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.07.2015 сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн позивачем не отримана.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі ДФС України, яка здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання органом ДФС України після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановлених статтею 200 ПК, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таке застосування норми пункту 200.23 ст. 200 ПК відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 03.06.2014 у адміністративній справі за позовом ПАТ "Завод "Південкабель"" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми пені.

За встановлення судовими рішенням, яке набрало законної сили, обставин наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, несвоєчасного відшкодування належних позивачу до повернення сум ПДВ, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача. Заперечень з приводу правильності розрахунку суми пені податковий орган не заявляє. Отже, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

Також, постановою Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 826/12355/14 за позовом Приватного підприємства "Дубекспо" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення сум бюджетного відшкодування та пені залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 14 травня 2015 року, якими підтверджено правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Обставини, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, щодо уточнення позивачем податкової звітності, як на обставину, яка позбавляє права позивача на стягнення пені в сумі 134 619,11 грн, мали місце після набрання рішенням законної сили у справі, в якій підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування. Доводи податкового органу щодо відшкодування суми у розмір 900 002 грн, спростовані встановленими фактичними обставинами судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції, в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу про неналежний спосіб захисту та посилання на правову позицію з цього приводу Верховного Суду України, викладену в постанові від 27 жовтня 2015 року у справі №2а-592/12/1370 (21-1145а15), оскільки у вказаній справі Верховний Суд України висловився щодо належного способу захисту позивача при відшкодуванні бюджетної заборгованості з ПДВ та неможливості застосування в цьому випадку стягнення заборгованості в судовому порядку, що не є тотожним предмету спору в даній справі, де стягується пеня, нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ. Норми Податкового кодексу України (2755-17) не вимагають при нарахуванні пені застосування порядку відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ. Виникнення сум бюджетної заборгованості та пені є різними за своєю правовою суттю.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачу не було своєчасно відшкодовано суми податку, в той час як останній вчинив всі необхідні дії для отримання такого бюджетного відшкодування, а відтак позивач правомірно звернувся до суду щодо стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Головуючий суддя		І.А. Васильєва
Судді:		С.С. Пасічник
		В.П. Юрченко