17/95 Про стягнення заборгованості за договором субпідряду на будівництво доріг - 13.10.2009 Прийняття

У березні 2009 року ВАТ Трест "Київміськбуд-6" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "Київметробуд" про стягнення 379 398,30 грн., у тому числі 360 758,78 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 072,74 грн. трьох відсотків річних та 16 566,78 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ВАТ "Київметробуд" своїх зобов'язань за договором субпідряду № 14/002 від 11.02.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем, щодо розрахунків за виконані позивачем роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2009 р. у справі № 17/95 (суддя Кролевець О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 р. (судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В., Лосєв А.М.) позов задоволено частково: стягнено з відповідача на користь позивача 360 758,78 грн. основного боргу з урахування індексу інфляції, 2 072,53 грн. 3% річних, 16 566,78 грн. пені, 3 793,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, ВАТ "Київметробуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову та рішення суду першої інстанції і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2009 р. колегією суддів у складі Демидової А.М. (головуючого), Капацин Н.В., Шевчук С.Р. касаційну каргу ВАТ "Київметробуд" прийнято до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 13.10.2009 р. о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 12.10.2009 р. у зв'язку з перебуванням судді Капацин Н.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 17/95 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Кота О.В., Шевчук С.Р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Київським апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права.

У касаційній скарзі ВАТ "Київметробуд" зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачеві у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи –Комунального підприємства "Київпастранс" та співвідповідача –розпорядника бюджетних коштів –Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які мають важливе та вирішальне значення для правильного вирішення спору. Крім того, скаржник зазначає, що судами не враховано те, що позивачем роботи за договором № 14/002 від 11.02.2008 р. виконувалися за бюджетні кошти, а кошти із бюджету для оплати зазначених субпідрядних робіт не надані в повному обсязі. При цьому, як стверджує ВАТ "Київметробуд", воно є лише генеральним підрядником, а не замовником робіт, тоді як замовником робіт є КП "Київпастранс", доказом чого є договір № 22/001 від 24.12.2007 р., відповідно до п. 4.4 якого розрахунок проводиться після надходження коштів від Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Між ВАТ Трестом "Київміськбуд-6" (субпідрядник) та ВАТ "Київметробуд" (генпідрядник) було укладено договір субпідряду № 14/002 від 11.02.2008 р. (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався власними і залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг аеродромів (монтаж огорожі та систем шумозахисту впродовж трамвайної лінії швидкісного руху від проходження трамваю від вулиці Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги в м. Києві), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконану роботу згідно умов Договору.

Крім того, згідно з п. 1.2 Договору генпідрядник зобов’язався надати субпідряднику дозвільну документацію, будівельний майданчик, нормативну проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених Договором та додатками до нього.

Ціна Договору визначена сторонами в розділі 2 Договору. Так, вартість робіт є динамічною і складає 59 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф.КБ № 2-в та довідки ф.КБ № 3 протягом 15-ти календарних днів після їх підписання.

Розділом 5 Договору встановлено, що здавання і приймання виконаних робіт проводиться згідно з актом виконаних робіт ф. КБ № 2-в, що підписується уповноваженими представниками сторін за цим Договором. Щомісяця, до 27 числа звітного місяця субпідрядник надає генпідряднику акти виконаних робіт, а генпідрядник не пізніше 3-х календарних днів після отримання актів підписує їх та повертає в одному примірнику субпідряднику, або мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови від приймання виконаних робіт генпідрядником, сторони складають акт за підписами уповноважених представників сторін за цим Договором з переліком необхідних доробок (виправлення допущеного браку) і термінами їх виконання субпідрядником. Такий акт повинен бути складений протягом 5-ти календарних днів після закінчення терміну на підписання акту виконаних робіт ф.КБ № 2-в. При цьому, генпідрядник підписує акт приймання тільки в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Відповідач без зауважень прийняв виконані роботи згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ № 2-в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф.КБ № 3) за березень-жовтень 2008 року на загальну суму 7 614 494,40 грн. Вказані довідки та акти підписані повноважними представниками сторін.

В рахунок оплати прийнятих робіт відповідач сплатив позивачеві кошти на загальну суму 6 691 072,36 грн., після чого залишилась заборгованість на суму 923 422,04 грн.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов’язань належним чином не виконав і прийняті роботи в строк, передбачений Договором, оплатив не в повному обсязі, позивач направив відповідачу претензію № 04/1256 від 24.12.2008 р., в якій просив останнього сплатити заборгованість протягом семи календарних днів після отримання цієї претензії.

Після отримання претензії відповідач здійснив оплату за Договором на суму 578 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до позовної заяви, станом на день вирішення спору по суті основний борг ВАТ "Київметробуд" за договором субпідряду № 14/002 від 11.02.2008 р. становив 345 422,04 грн.

Відповідно до положень чинного законодавства України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України (436-15) , а майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ст. 9 ЦК України, ст. 175 ГК України).

Враховуючи викладені обставинами, суд першої інстанції вірно встановив, а суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається, дана норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено раніше, відповідачем було прийнято виконані роботи згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ № 2-в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф.КБ № 3) за березень-жовтень 2008р. на загальну суму 7 614 494,40 грн., при цьому будь-яких зауважень не надходило. Натомість, відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань не було повністю виконано свій обов’язок по оплаті виконаних робіт, що не заперечується самим відповідачем.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання ВАТ "Київметробуд" зобов’язань за Договором субпідряду в частині оплати виконаних робіт, а тому висновок про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 345 422,04 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Твердження скаржника, що судами не враховано того, що будівництво об’єкта здійснювалось за бюджетні кошти, а також те, що відповідач є генпідрядником, а не замовником робіт, тоді як замовником робіт є КП "Київпастранс", яке мало виділяти генпідряднику для виконання будівельних робіт кошти з міського бюджету, а крім того, що відповідач мав можливість розрахуватись з позивачем за виконані роботи виключно після отримання коштів з міського бюджету, колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги не приймаються як такі що є безпідставними, необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства, а саме положенням ст. 838 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, пункт 3.1 Договору, яким сторони визначили термін сплати виконаних робіт, не містить умови про оплату даних робіт виключно після отримання коштів з міського бюджету.

У свою чергу, безпідставними є посилання скаржника на договір підряду № 22/001 від 24.12.2007 р., що укладений між ВАТ "Київметробуд" та КП "Київпастранс", оскільки на зазначений договір жодних посилань у договорі субпідряду № 14/002 від 11.02.2008 р. не міститься.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання передбачена положеннями ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 10.4 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник зобов’язаний сплатити на користь субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Враховуючи, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з ВАТ "Київметробуд" пені є підставний та обґрунтований.

Крім того, за умов задоволення позовних вимог та на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача державного мита в сумі 3 793,98 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Стосовно тверджень скаржника, що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання № 355 від 07.05.2009 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи - КП "Київпастранс" та в якості співвідповідача розпорядника бюджетних коштів - Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що призвело до неправильного вирішення судом справи, оскільки всебічний і об’єктивний розгляд справи без залучення до участі у справі замовника робіт та розпорядника бюджетних коштів не є можливим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наступними висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть вступити у справу, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов’язки щодо однієї зі сторін. Отже, юридична особа, яка може бути залучена до справи у якості третьої особи без самостійних вимог, має знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Однак, відповідно до обставин даної справи прийняття рішення щодо стягнення заборгованості за Договором субпідряду, укладеним між позивачем та відповідачем, не може вплинути на права або обов’язки КП "Київпастранс" в силу ст. 838 ЦК України. У свою чергу, згідно з позовною заявою, позивач не має вимог до Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). За таких умов, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання № 355 від 07.05.2009 р. про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Київпастранс" та Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.