806/1420/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зобов'язано сплатити 10 % штрафу за прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток - 24.05.2019 Прийняття

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року (головуючий суддя - Токарева М.С.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (колегія суддів: головуючий суддя - Кузьменко Л.В., суддів - Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В.)

у справі №806/1420/16

за позовом Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради

до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У серпні 2016 року Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2016 № 0004641204.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 20.07.2016 №0004641204.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Податковий кодекс України (2755-17) не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку, що вилучаються до державного чи місцевого бюджету, а тому у відповідача не було законних підстав для накладення на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

12.01.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

06.02.2017 від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22.02.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) (в редакції, що діє з 15.12.2017).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2016 Житомирською ОДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт від 04.07.2016 №3826/12-04, в якому зафіксовано порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного відрахування з частини чистого прибутку (доходу) протягом строків визначених рішенням Житомирської міської ради від 03.03.2011 №62.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004641204 від 20.07.2016, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 9 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 1 314 537 грн.00 коп. зобов`язано позивача сплатити 10 % штрафу в сумі 131 425 грн. 70 коп.

Позивач не заперечує факт того, що він порушив термін сплати частини чистого прибутку, однак наполягає, що частина чистого прибутку не відноситься за своєю природою до податків, зборів у розумінні ПК України (2755-17) , а тому, у цьому випадку, не можливо застосувати приписи ст. 126 ПК України для визначення штрафу.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За визначенням пункту 14.1.39 пункту 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 цієї статті).

Перелік загальнодержавних податків та зборів, а також місцевих податків встановлено ст.ст. 9 та 10 ПК відповідно, при цьому частина чистого прибутку не віднесена до жодної з цих статей.

Абзацем першим частини 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" ( Закон № 185-V (185-16) ) встановлено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами четвертим-сьомим частини 5 цієї статті, господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 №138 (138-2011-п) (далі - Порядок № 138) на підставі статей 5 і 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Згідно з пунктом 2 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Нормами ст. 126 ПК України передбачено застосування штрафу до платника податків за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов`язання, податкове зобов`язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України (2755-17) . Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Отже, застосування до позивача штрафних санкцій із посиланням на ст. 126 ПК не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов`язань.

При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.

З огляду на встановлені обставини справи, Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №826/19797/16 (К/9901/35737/18); від 31.01.2019 у справі №819/25/18 (К/9901/64897/18).

Доводи касаційної скарги в частині покладення на відповідача обов`язків з адміністрування податків та зборів, а також контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 - без змін.