Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

Рішенням Господарського суду Луганської області від 7 квітня 2009 року у справі № 15/24 (суддя Середа А.П.) позов задоволений частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за послуги з автоперевезення у сумі 4215 грн., інфляційні нарахування у сумі 126,45 грн., пеню у сумі 6952 грн., державне мито у сумі 112 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року (Єжова С.С., Бойченко К.І., Журавльова Л.І.) апеляційну скаргу приватного підприємства "МС Врангел" на рішення господарського суду Луганської області від 7 квітня 2009 року по справі № 15/24 задоволено частково. Рішення господарського суду Луганської області від 7 квітня 2009 року по справі № 15/24 –скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "МС Врангел" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – основний борг за послуги з автоперевезення у сумі 4215 грн., інфляційні нарахування у сумі 126,45 грн., пеню у сумі 507,19 грн., державне мито у сумі 48,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 20,92 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Приватне підприємство "МС Врангел" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 629 Цивільного кодексу України.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 липня 2007 року позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали між собою договір № 1 про надання автотранспортних послуг, відповідно до якого виконавець зобов’язується надавати для замовника автотранспортні послуги автомобілями "КАМАЗ", "Автокран", "Навантажувач", "Екскаватор" згідно ліцензії АВ № 053637 від 10 липня 2007 року, виданої Міністерством транспорту України, а замовник зобов’язується сплатити виконавцю за виконану роботу обумовлену цим договором плату (п. 1.1).

Пунктом 3.2 вищевказаного договору оплата за надані послуги здійснюється на протязі календарного місяця.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що розрахунок по платежах за перевезення вантажів проводиться на підставі наданих "Перевізником" рахунків за виконаний обсяг, оформлення актів виконаних робіт (послуг).

Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачеві автопослуги у вересні 2007 на загальну суму 4215 грн., що підтверджується: рахунком-фактурою № 8 від 11 жовтня 2007 року; актом виконаних робіт від 11 жовтня 2007 року на суму 4215 грн., підписаним обома сторонами за цим спором, яка відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договором № 1 про надання автотранспортних послуг від 10 липня 2007 року позивач зобов'язався виконувати для відповідача автотранспортні послуги, а відповідач зобов'язався оплатити ці послуги за умовами п.3.2 та п.3.4 договору.

Відповідачем підписано акт виконаних позивачем робіт (послуг) за вересень 2007, що стало підставою для направлення відповідачу рахунку-фактури № 8 від 11 жовтня 2007 на оплату цих робіт.

За таких обставин судова колегія вважає, що судами встановлений факт невиконання відповідачем умов договору № 1 від 10 липня 2007 року в частині оплати виконаних робіт.

Також судами обґрунтовано задоволені вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань, оскільки дані вимоги передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується суми пені, яка підлягає стягненню, то судова колегія погоджується з розміром пені, яку нарахував апеляційний господарський суд.

За умовами договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного проведення розрахунку за надані послуги Замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня може бути нарахована за період, що не перевищує 6 місяців. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) встановлено, що пеня не може бути визначена більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року у справі № 15/24 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "МС Врангел" –без задоволення.