Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Полтавської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи по наданню послуг з прибирання території та виробничих приміщень підприємства за травень місяць 2008 року у сумі 10270 грн. за Договором про виконання робіт б/н від 01 листопада 2007 року.

Позивач подав до господарського суду Полтавської області уточнення до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача 12546 грн. з яких: 10270 грн. боргу, 1236 грн. пені, 520 грн. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21 квітня 2009 року у справі №8/396 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належним чином виконання зобов'язань за договором про виконання робіт від 01 листопада 2007 року, які не прийняті відповідачем до оплати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року у справі №8/396 рішення господарського суду Полтавської області від 21 квітня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, вважаючи рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ст.ст. 4- 7, 33, 34, 38, 43 ГПК України, ст. 837, 853, 525, 526 ЦК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Вищим господарським судом України ухвалою від 11 серпня 2009 року у справі №8/396 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.10.2009 у зв’язку з виходом з відпустки суддів для розгляду касаційної скарги у справі № 8/396 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Борденюк Є.М. –головуючий, Могил С.К., Самусенко С.С. –доповідач.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем (замовник) було укладено договір про виконання робіт, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконувати наступні роботи: - прибирання виробничих приміщень замовника та підтримання у належному санітарно-гігієнічному стані та в естетичному вигляді територій замовника; - інші послуги відповідно до заявок, які можуть бути віднесені до профілю діяльності виконавця, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.5.6 договору обов'язки замовника по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця у сумі, вказаній у рахунку, який був пред'явлений до оплати, але не оплачений.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що акт виконаних робіт від 27 травня 2008 року №5/5-2 на суму 10270 грн. за травень місяць 2008 року відповідачем (замовником) не підписано, послуги за вказаним актом не оплачено з посиланням на те, що роботи у травні 2008 року позивачем не проводились.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що рахунок за надані послуги за травень місяць 2008 року позивачем не пред'являвся, тому за умови не проведення приймання-здачі виконаних робіт у позивача не виникає права оплати таких робіт, та, відповідно, підстав для стягнення їх вартості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач у порушення ст. 33 ГПК України не надав належних доказів, що ним виконано роботи в травні 2008 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 такими, що знайшли своє підтвердження.

За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, у зв`язку з чим вказані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд згідно п.3 ст. 1119 ГПК України до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, дослідити всі докази у справі в їх сукупності, за необхідності додатково витребувані, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-111111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21 квітня 2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року у справі №8/396 скасувати.

Справу №8/396 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.