Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 та касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 14/141 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Компанії "НТД-Сервіс" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел Ай Груп", м. Київ, до: 1) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Івано-Франківськ; 2) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Чернівці; 3) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, Рівненська область; 4) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, Рівненська область, про розірвання договору та відшкодування збитків,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У грудні 2008 року позивач –Компанія "НТД-Сервіс" в особі ТОВ "Ел Ай Груп" звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів – 1) ФОП ОСОБА_4 2) ФОП ОСОБА_3., 3) ФОП ОСОБА_1., 4) ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків.

Вказував, що 05.01.07 між ним та Компанією "Azerish LTD" було укладено договір № 06 про транспортно-експедиційні послуги, згідно якого він зобов'язався самостійно чи за рахунок залучених третіх осіб надати вказаній Компанії послуги по організації транспортування та експедиції (перевезення) вантажів у міжнародних сполученнях.

Зазначав, що для виконання вказаного договору ним було залучено відповідачів –2, 3 та 4, про що були укладені відповідні договори.

Також зазначав, що 11.01.08 між ним та відповідачем-1було укладено договір № 01/08 про надання інформаційних (консультаційних), згідно якого виконавець (відповідач-1) зобов’язався забезпечити юридичний захист інтересів замовника, безперешкодний транзит вантажів через територію України та їх перевезення через митні кордони України в порядку та на умовах, визначених договором, а він –здійснювати обумовлено договором оплату наданих послуг.

Посилаючись на ту обставину, що вантаж, який він зобов'язався перевезти за договором № 06, з вини відповідачів, конфісковано в доход держави, позивач просив розірвати договір № 01/08 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 11.01.08, укладений між ним та відповідачем-1; стягнути з відповідачів –2, 3 та 4 солідарно 331 002 грн. збитків та з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно та грошові кошти відповідачів –2, 3 та 4, а також заборонити останнім здійснювати перевезення вантажів будь-якого виду і характеру та в будь-яких сполученнях різними транспортними засобами, в тому числі перетинати митний кордон України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2008 року (суддя Булка В.І.) порушено провадження у справі, призначено її до розгляду та вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів –2, 3 та 4 в солідарному порядку в межах позовних вимог –331 002 грн., а також заборонено останнім здійснювати перевезення вантажів будь-якого виду і характеру та в будь-яких сполученнях різними транспортними засобами, в тому числі перетинати митний кордон України.

Ухвала мотивована посиланнями на ст.ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до яких, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року (колегія суддів у складі: Марко Р. –головуючий, Бойко С., Бонк Т.) ухвалу в частині заборони відповідачам –2, 3 та 4 здійснювати перевезення вантажів будь-якого виду і характеру та в будь-яких сполученнях різними транспортними засобами, в тому числі перетинати митний кордон України скасовано. В решті ухвалу залишено без змін.

постанова в частині скасування заходів до забезпечення позову, мотивована посиланнями на ту обставину, що обрані судом заходи перешкоджають господарській діяльності відповідачів.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами ст.ст. 66, 67 ГПК України, просять скасувати ухвалу місцевого суду в частині накладення арешту на майно, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_3., посилаючись на порушення судами ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині накладення арешту на майно.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (ст. 67 ГПК України).

Відповідно до п. 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (v_611800-94) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що даний спір про стягнення коштів, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зробив припущення про те, що майно, наявне у відповідачів –2, 3 та 4 на момент пред’явлення позову, може зникнути або зменшитись, що ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а отже і правомірно забезпечив позов в межах заявлених позовних вимог.

Разом з тим, скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині заборони відповідачам –2, 3 та 4 здійснювати перевезення вантажів будь-якого виду і характеру та в будь-яких сполученнях різними транспортними засобами, в тому числі перетинати митний кордон України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що обраний судом захід до забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності відповідачів та не стосується предмета спору.

Посилання скаржників на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційних скарг та спростовуються матеріалами справи, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 14/141 залишити без змін.