Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

У червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БАГОР-СЕРВІС" м. Миколаїв (далі –ТОВ "БАГОР-СЕРВІС") звернулось в суд з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 70.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.07.2008 року у справі №9/422/08 позов був задоволений та визнано право на самочинне збудоване майно з процентом будівельної готовності 75, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 70.

В касаційному поданні Першого заступника прокурора Миколаївської області ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позову, оскільки суд при постановленні рішення допустив порушення матеріального та процесуального права та не врахував, що спірне майно не було прийнято в експлуатацію належним чином, а експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Миколаївська міська рада касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області підтримує.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційному поданні доводи колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційного подання виходячи із наступного.

Як видно із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач побудував самочинно нерухоме майно з процентом будівельної готовності 75, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 70. та звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.

Задовольняючи позов суд першої інстанції встановивши, що позивач побудував самочинно нерухоме майно з процентом будівельної готовності 75 на орендованій земельній ділянці і згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 27.06.2008 року зазначене будівництво відповідає архітектурним, санітарним, протипожежним та екологічним вимогам, тому прийшов до висновку про задоволення позову.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст. 331 ЦК України, згідно якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того судом не враховано і положення ч.1 ст. 182 ЦК України відповідно до якої право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Таким чином, до державної реєстрації право власності на вказані об'єкти нерухомого майна не виникає.

"Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", діючий на час прийняття оскаржуваного рішення суду, було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1243 (1243-2004-п) , в якому вказано, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно п. 1.6. " Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5 (z0066-03) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за №66/7387 (z0066-03) , реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, а тому при таких обставинах рішення суду першої інстанції не може бути залишеним в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд не встановив дійсних обставин справи та не застосував Закон, який регулює правовідносини щодо зазначеного спору.

Згідно вимог статті 11112 ГПК України (1798-12) при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення.

З цих підстав касаційне подання підлягає частковому задоволенню, оскільки за невстановленими обставинами справи судом першої інстанції суд касаційної інстанції не може прийняти нове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2008 року у справі №9/422/08 скасувати.

Справу №9/422/08 направити до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.