Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 06.10.2009 № 02.02-10/458, розгляд справи № 2-22/42.1-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2008 у справі № 2-25/17430-2007, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2008, позов задоволено повністю. За судовими рішеннями стягнуто з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 95 493,00 грн., 945,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2008 у справі № 2-25/17430-2007 касаційне подання Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим задоволено частково; скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2008 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 у справі № 2-25/17430-2007; справу № 2-25/17430-2007 направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 у справі № 2-22/42.1-2009 (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 95 493,00 грн., а також 945,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 у справі № 2-22/42.1-2009 (колегія суддів у складі: Ткаченко М.І. –головуючий суддя, судді Антонова І.В., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові .

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111 -2 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 -4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, однак, повноважний представник позивача не з'явився у призначене судове засідання суду касаційної інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111 -12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Дана справа розглядалась судами неодноразово, скасовуючи прийняті у справі № 2-25/17430-2007 судові рішення, Вищий господарський суд України у постанові від 03.12.2008 звертав увагу господарського суду першої інстанції, до якого на новий розгляд направлялась справа, на наступні суттєві моменти, які були залишені поза увагою та правовим дослідженням попередніх судових інстанцій, а саме:

- виходячи із суті заявлених позовних вимог про відшкодування збитків, завданих в результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором № ЕП-08-363 від 05.12.2003 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, суди повинні були встановити факт наявності або відсутності порушень відповідачем своїх договірних зобов'язань, для чого необхідним є виокремлення безпосередніх обов'язків відповідача - Охоронника, які покладені на нього умовами договору; тобто, при новому розгляді справи необхідним було встановити, які саме договірні зобов'язання з посиланням на конкретний пункт договору № ЕП-08-363 від 05.12.2003 були порушені відповідачем, і якими доказами підтверджується даний факт, і, як наслідок, встановити наявність чи відсутність вини останнього;

- під час першого розгляду справи залишились недоведеними такі складові цивільного правопорушення: причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та вина відповідача;

- подані позивачем документи на підтвердження розміру завданих йому збитків, не можна визнати належними та достатніми доказами; так, позивач повинен був надати розрахунок суми збитків, підтвердивши його розмір документами, визначеними умовами договору, тобто, якщо умовами договору, як встановлено судами попередніх судових інстанцій, чітко передбачено, що розмір збитків підтверджується документами, складеними за участю Охорони (спільно за участю представників обох договірних сторін), суди повинні були витребувати від позивача докази звернення до відповідача (лист, телеграма тощо) в день події - 19.09.2007 з вимогою прибути на об'єкт для складання спільних документів, необхідних для визначення розміру збитків ; лише в тому випадку, коли б позивач довів вчинення з його боку всіх необхідних дій, спрямованих на дотримання порядку визначення розміру збитків, встановленого умовами договору, місцевий господарський суд мав би достатні підстави приймати в якості доказів документи, складені позивачем в односторонньому порядку (що і було необґрунтовано та передчасно зроблено судами попередніх судових інстанцій під час розгляду даного спору);

- таким чином, судами прийняті в якості доказів на підтвердження розміру завданих збитків документи, які не можуть вважатись належними та допустимими, виходячи з умов договору № ЕП-08-363 від 05.12.2003;

- крім того, судам першої та апеляційної інстанцій під час здійснення нового розгляду справи, необхідно дослідити умови договору № ЕП-08-363 від 05.12.2003, які передбачають випадки звільнення Охорони від відповідальності.

Здійснюючи новий розгляд справи, місцевий господарський суд, прийшовши до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходив з наступного:

- обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем пункту 9.1 договору № ЕП-08-363, відповідно до якого Охорона спільно з Замовником не менше 1 разу на рік, а по окремих категоріях об'єктів у строки, встановлені нормативними актами МВС України, проводить обстеження технічного стану об'єктів, обладнаних сигналізацією, переліченою у п. 2.1 договору, про що складається акт за підписами уповноважених представників Охорони та Замовника із вказівкою строків усунення Замовником виявлених недоліків і строків повідомлення про це Охорону;

- в матеріалах справи (а.с. 22, т. І) наявний акт первинного обстеження стану технічної укріпленості приміщень об'єктів з рекомендаціями щодо обладнання КТС, датований 11.11.2003, та акт прийняття КТС до експлуатації (а.с. 24, т. І);

- під час розгляду справи суду був наданий акт перевірки засобів охоронної сигналізації від 19.09.2007, відповідно до якого працівником УДСО констатовано, що проведено контрольну перевірку працездатності засобів з ПЦС о 06 годині 24 хв., на момент перевірки засобів охоронної сигналізації знаходились у працездатному стані в режимі "Охорона", працювали "стійко", "подавали" сигнал "Тривога" на ПЦС;

- однак, у матеріалах справи (а.с. 20, т. І) наявний лист відповідача від 12.10.2007 № 31, адресований позивачу, відповідно до якого відповідач пропонує позивачу для поліпшення технічної укріпленості об'єкту та забезпечення зберігання матеріальних цінностей магазину "Багіра", розташованого по вул. Радянська, 2/150, вжити заходи, визначені Євпаторійським МВУДСО при ГУ МВС України в АР Крим, крім того, у даному листі зазначено, що до усунення названих у листі недоліків охорона магазину буде здійснюватись без матеріальної відповідальності;

- отже, твердження про наявність "недоліків" у охоронній системі магазину "Багіра", викладені у листі вих. № 31 від 12.10.2007, за своїм змістом спростовують констатацію факту справності системи охорони магазину "Багіра", яка міститься у акті перевірки засобів охоронної сигналізації від 19.09.2007;

- пунктом 4.1.1 договору № ЕП-08-363 прямо передбачений обов'язок відповідача забезпечити охорону майна позивача, прийнятого під охорону від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, де знаходиться майно, що охороняється;

- за таких обставин, місцевий господарський суд встановив наявність порушень з боку відповідача обов'язків, покладених на нього пунктами 9.1, 4.1.1 договору № ЕП-08-363;

- з посиланням на положення п. 7.2 договору № ЕП-08-363, відповідно до яких охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено самостійно замовником, без участі уповноважених представників охорони, при відсутності письмового повідомлення останньої про час визначення розмірі збитків та зняття залишків ТМЦ, місцевий господарський суд зазначає, що п. 6.4 договору встановлено, що при наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки внаслідок невиконання охороною своїх зобов'язань, уповноважені представники охорони зобов'язані брати участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події; зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново про прибуттю представників сторін на місце;

- так, судом встановлено, що зняття залишків товарно-матеріальних цінностей було здійснено працівниками позивача, однак, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про здійснення спільного визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок невиконання охороною своїх зобов'язань; в свою чергу, відповідачем не було надано суду доказів вжиття заходів або наявності намірів до спільного з позивачем визначення заподіяного останньому збитків, що потягнуло визначення понесених збитків позивачем самостійно;

- таким чином, місцевим господарським судом зроблено висновок, що самостійне визначення позивачем розміру понесених ним збитків не може лишити позивача права на звернення до суду в силу приписів ст. ст. 15, 16, 22, 623 ЦК України.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не погодився із зробленими місцевим господарським судом висновками, зазначивши, зокрема, наступне:

- згідно із п. 6.5 договору відшкодування Замовнику заподіяних з вини охорони збитків здійснюється охороною за власною ініціативою або за рішенням суду, що набрало законної сили; розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю Охорони та звіреними з бухгалтерськими даними ; до збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого або знищеного майна, розмір зниження в ціні пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, проведені на відновлення пошкодженого майна, а також сума викрадених грошових коштів, що не перевищує ліміту каси, встановленого для цього об'єкту;

- пунктом 6.9 договору встановлено, що претензія по відшкодуванню майнових збитків подається Замовником та розглядається згідно з чинним законодавством України;

- як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою від 25.09.2007 про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 95 493,00 грн., спричинених внаслідок події –крадіжки, яка сталась у магазині позивача 19.09.2007, у зв'язку з неналежним виконанням охороною своїх договірних зобов'язань;

- вказана заява одержана відповідачем відповідно до штампу канцелярії УДСО при ГУ МВС України в АР Крим 01.10.2007 за вих. № 2091;

- відповідач надіслав на адресу позивача лист вих. № 17/1-2-2952/Аи від 04.10.2007, яким повідомив про те, що згідно із п. 6.4 договору № ЕП-08-363 розмір збитків визначається сумісно із співробітниками охорони шляхом порівняння залишків товарно-матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку терміново –на день події по прибуттю представників сторін;

- в матеріалах справи міститься акт первинного обстеження стану технічної укріпленості приміщень об'єктів з рекомендаціями щодо обладнання контрольно-тривожної сигналізації (КТС) від 11.11.2003 та прийняття КТС до експлуатації від 05.12.2003;

- також у матеріалах справи міститься акт перевірки засобів охоронної сигналізації від 19.09.2007, відповідно до якого працівником УДСО констатовано, що проведено контрольну перевірку працездатності засобів з ПЦС о 06 годині 24 хв., на момент перевірки засобів охоронної сигналізації знаходились у працездатному стані в режимі "Охорона", працювали "стійко", "подавали" сигнал "Тривога" на ПЦС;

- у судовому засіданні були досліджені записи оригіналів переговорів по тривозі магазину "Багіра", які здійснювались 19.09.2007 на ПЦС Євпаторійського міського відділу державної служби охорони, стенограму запису переговорів по тривозі;

- згідно з висновком службової перевірки за фактом проникнення у магазин "Багіра", розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Радянська, 2/150, затвердженого начальником УДСО при ГУ МВС України в АР Крим, проникнення на об'єкт визнано швидкоплинністю події;

- таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач у судовому засіданні довів лише розмір заподіяних крадіжкою збитків, але не надав доказів протиправної поведінки, дії чи бездіяльності та вини відповідача, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою останнього та шкодою, що виключає можливість задоволення його позовних вимог про відшкодування збитків на підставі ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. ст. 224 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, який, на відміну від місцевого господарського суду, з врахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2008 у справі № 2-25/17430-2007, повторно дослідив матеріали справи із чіткою вказівкою на докази, які підтверджують ті чи інші встановлені ним обставини справи.

Серед іншого, що, на переконання суду касаційної інстанції, має вирішальне значення для правильного вирішення спору у даній справі, є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача.

Досліджені судом апеляційної інстанції докази, дали підстави прийти до висновку, що в діях відповідача відсутні такі складові, необхідні для притягнення його до відповідальності, як протиправність поведінки, дії чи бездіяльності та вини, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

В той час, як місцевий господарський суд, встановлюючи, що зняття залишків товарно-матеріальних цінностей було здійснено працівниками позивача самостійно (що протирічить вимогам п. 6.5 договору № ЕП-08-363) та встановлюючи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про здійснення спільного визначення розміру збитків, не посилається при цьому на конкретні докази, які в такому випадку повинні були б бути у матеріалах справи, як-то: лист-вимога/прохання про прибуття представників охорони на об'єкт одразу після настання події (крадіжки) –19.09.2007, телеграма, тощо з доказами їх направлення того ж дня відповідачу.

Лише у випадку доведення позивачем факту вчинення усіх необхідних та достатніх з його боку дій (активних), давало б змогу суду прийти до висновку, що саме умисне ухилення відповідача від спільного визначення розміру понесених позивачем збитків стало наслідком самостійних дій відповідача з їх визначення.

При цьому, судом апеляційної інстанції з посиланням на конкретні докази, наявні у матеріалах справи, з одночасним прослуховуванням у судовому засіданні записів переговорів по тривозі магазину "Багіра", які здійснювались 19.09.2007 на ПЦС Євпаторійського міського відділу державної служби охорони, стенограми запису переговорів по тривозі, зроблено висновок, що система сигналізації знаходилась у технічно справному стані та спрацювала 19.09.2007 при злочинному проникненні до об'єкта, що знаходився під охороною.

Натомість, місцевий господарський суд, встановивши наявність порушень з боку відповідача обов'язків, покладених на нього пунктами 9.1, 4.1.1 договору № ЕП-08-363, в основу такого висновку поклав лист відповідача від 12.10.2007 № 31, адресований позивачу, відповідно до якого відповідач пропонує позивачу для поліпшення технічної укріпленості об'єкту та забезпечення зберігання матеріальних цінностей магазину "Багіра", розташованого по вул. Радянська, 2/150, вжити заходи, визначені Євпаторійським МВУДСО при ГУ МВС України в АР Крим, крім того, у даному листі зазначено, що до усунення названих у листі недоліків охорона магазину буде здійснюватись без матеріальної відповідальності.

На переконання місцевого господарського суду, твердження про наявність "недоліків" у охоронній системі магазину "Багіра", викладені у листі вих. № 31 від 12.10.2007, за своїм змістом спростовують констатацію факту справності системи охорони магазину "Багіра", яка міститься у акті перевірки засобів охоронної сигналізації від 19.09.2007.

З даним висновком суду першої інстанції є всі підстави не погодитись, оскільки, по-перше, судом зроблено довільне тлумачення його змісту, по-друге, даний лист, датований 12.10.2007, не може свідчити про несправність системи охорони на об'єкті на день події – 19.09.2007, тим більше, що матеріалами справи підтверджено факт спрацювання системи сигналізації при проникненні на об'єкт 19.09.2007.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 у справі № 2-22/42.1-2009 –без змін.