Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П.- головуючого,

Костенко Т. Ф.

Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача: не з’явились,

Рішенням від 10.04.2009 господарського суду Луганської області позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 1062341, 62 грн. основного боргу, 197914, 70 грн. інфляційних, 26271, 85 грн. річних, 12865, 29 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 09.06.09 Луганського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від 17.02.2006 № 17/02/06, укладеного між ВАТ "Успенський кар’єр" та ДП "Луганський облавтодор", останнім придбано щебінь різних фракцій, умови відвантаження, ціна, фракції та кількість якого вказані у специфікації, оформлених у вигляді додатку до договору, який є його невід’ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна на товар визначена сторонами на рівні регіональних граничних оптових цін, затверджених для державної служби автомобільних доріг Луганської області на день оплати товару.

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунок за відвантажений товар покупець здійснює поетапно –за підсумками місяця впродовж 10-ти календарних днів. При цьому, якщо на момент розрахунку за відвантажений товар відбулося збільшення регіональних граничних оптових цін, затверджених для державної служби автомобільних доріг у Луганській області, то розрахунок за відвантажений товар здійснюється за новими - збільшеними регіональними граничними оптовими цінами, затвердженими для державної служби автомобільних доріг у Луганській області.

Згідно з п. 5.5. сторони щомісячно здійснюють звірення розрахунків та оформлюють акт звірення не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Для проведення звірення розрахунків повноважні представники покупця зобов’язані прибути на підприємство продавця та підписати щомісячний акт звірення, поставивши на акті звірення першу печатку підприємства - покупця.

У випадку порушення термінів оплати відповідно до п. 7.2 договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, за кожний місяць прострочення.

Строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами та до 16.03.2009, але не раніше завершення взаєморозрахунків між сторонами (п.10.1 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що будь - які зміни, доповнення та протоколи до договору дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі, підписані сторонами та є його невід’ємною частиною, про що повинно бути зазначено у цих документах.

10.07.2007 сторонами підписано специфікацію №1 до договору №17/02/06 від 17.02.2006, якою встановлено ціну за 1 м3 товару залежно від розміру фракцій: 5-20 - 113 грн. за 1 м3; 20-40 –100 грн. за 1 м33; 40-70 –85 грн. за 1 м3; обсяги купівлі - продажу товару (щебеню).

Судами з’ясовано, що 08.08.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до специфікації № 1 від 10.07.2007, якою встановлено, що на підставі п.5.2 договору №17/02/06 від 17.02.2006 та у зв’язку зі змінами у серпні 2007 року регіональних граничних оптових цін, затверджених для державної служби автомобільних доріг у Луганській області, ціна на щебінь, відвантажений продавцем, але не оплачений покупцем, визначена сторонами за договором у наступних розмірах: 5-20 –120 грн. за 1 м3; 20-40 –106 грн. за 1 м3; 40-70 - 91 грн. за 1 м3. Ці ціни сторони приймають при здійсненні розрахунків з 01.08.2007.

Також, 11.09.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до специфікації № 1 від 10.07.2007, за якою, на підставі п.5.2 договору №17/02/06 від 17.02.2006 та у зв’язку зі змінами у вересні 2007 року регіональних граничних оптових цін, затверджених для державної служби автомобільних доріг у Луганській області, ціна на щебінь, відвантажений продавцем, але не оплачений покупцем, визначена сторонами за договором у наступних розмірах: 5-20 –124 грн. за 1 м3; 20-40 –113 грн. за 1 м3; 40-70 –95 грн. за 1 м3. Ці ціни сторони приймають при здійсненні розрахунків з 01.09.2007.

Судами встановлено, що станом на 01.01.2007 всі поставки відповідачем були оплачені.

В той же час, позивачем з 23.04.2007 по 29.12.2007 поставлено відповідачу товар на загальну суму 2672929, 58 грн., що підтверджується дослідженими судами видатковими накладними та довіреностями відповідача.

Судами з’ясовано, що згідно з банківськими виписками відповідачем оплачено позивачу за договором 1770000 грн., у зв’язку з чим станом на 30.09.2008 сума заборгованості відповідача складала 902929, 58 грн., яку ним визнано.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивачем зроблено перерахунок заборгованості з урахуванням змінених регіональних граничних оптових цін, внаслідок чого сума основного боргу збільшилася на 159412, 04 грн. та склала 1062341, 62 грн.

Згідно з п. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у зв’язку з чим суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги положення п. 3.1 договору, за яким ціну товару за одиницю і по фракціях щебеню вони визначають в специфікації, яку було підписано сторонами 10.07.07 (специфікація №1, яка є додатком до договору №17/02/2006 від 17.02.2006) і в якій визначено ціну товару за кубічний метр та по фракціях.

Також сторонами договору визначено, що розрахунок за відвантажений товар здійснюється за новими збільшеними регіональними граничними оптовими цінами, якщо на час розрахунку відбулося збільшення регіональних цін (п.5.2 договору), з врахуванням чого сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 08.08.2007 та № 2 від 11.09.2007, в яких визначались нові ціни.

З огляду на вказане суди дійшли обгрунтованого висновку, що сторони у двосторонньому порядку змінили ціни за товар, підписавши додаткові угоди, в яких зазначили про внесення змін в п.5.2 договору, визначивши певні ціни за товар за 1 м3 та по фракціях, який був відвантажений, але ще не оплачений покупцем, в п.2 додаткових угод сторони передбачили, що нововстановлені ціни застосовуються ними в розрахунках з 01.08.2007 (або з 01.09.2007 за угодою №2) по всіх поставках товару, які не були оплачені покупцем на визначену сторонами дату, що не суперечить п.2 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Крім того, судами враховано, що сторони змінювали ціни у 2007 році під час здійснення поставок товару позивачем.

В частині посилання відповідача на недотримання позивачем п.9.1 договору - досудового порядку врегулювання спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно у цьому зв’язку взято до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 (v0009700-96) з урахуванням ст. 124 Конституції України, згідно якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

В частині стягнення з відповідача річних та інфляційних судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги наданий позивачем уточнений розрахунок, який не спростований відповідачем.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 09.06.09 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 11/232 залишити без змін.