Вищий господарський суд України в складі колегії

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2009 (судді: Ю.Підченко, О.Радіонова, Є.Мєзенцев) в позові про визнання першочергового права на приватизацію способом викупу, зобов'язання районної ради включити спірне приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу та передати у власність приміщення способом викупу відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин включення власником спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, наявність узгоджених з орендодавцем поліпшена майна в розмірі не менш як 25% вартості об'єкта.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 (судді: Г.Старовойтова, Н.Акулова, М.Калантай) рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2009 залишено без змін.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

Скаржник зазначає про те, що судами при розгляді справи не враховані факти, що мають преюдиційне значення для справи та встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2009 № К-18342/08 чим порушено вимоги ст. 35 ГПК України.

Скаржник посилається на обставини звернення до відповідача з заявою про викуп орендованого майна в період дії відносин заснованих на договорі оренди від 01.07.2002; наявність дозволу орендодавця на виконання робіт з поліпшення орендованого майна; вартість зроблених поліпшень становить більше 25% вартості орендованого майна, що підтверджено висновком експертизи.

Скаржник посилається на порушення відповідачем вимог ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в частині ігнорування його заяви на приватизацію та прийняття відповідного рішення.

Судом не враховано вимог ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо випадків, які встановлюють винятки при застосуванні способів приватизації, зокрема, викупу.

Суд не врахував положень п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-111 (v014p710-00) ), нормою якої передбачено право на викуп орендованого майна при здійсненні поліпшення відповідної вартості, що неможливо відокремити.

Судом порушено вимоги ст. 34, 43 ГПК України в частині висновків про відсутність у позивача дозволу на проведення поліпшень орендованого майна, оскільки такий дозвіл є.

Судом проігноровані клопотання про зупинення провадження у справі, забезпечення позову, призначення додаткової експертизи, а відповідні ухвали щодо заявлених клопотань не виносились.

Скаржник подав заяви від 01.10.2009 №№ 1,2,3 про відвід суддів від розгляду справи з підстав наявності у нього сумнів у їх неупередженості

Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.10.2009 заяви про відвід суддів від розгляду справи відхилено.

Сторони не скористалися право на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням районної ради від 22.04.2005р. № ІУ/20-308 "Про відновлення об'єктів підприємства побутового обслуговування "Побутсервіс" та затвердження переліків об'єктів загальної власності територіальних громад міста, селищ, сіл, які знаходяться в управлінні районної ради та підлягають приватизації в 2005 році" затверджено два переліка:

1. Перелік об'єктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, які знаходяться в управлінні районної ради.

2. Перелік об'єктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, які знаходяться в управлінні районної ради та підлягають приватизації в 2005 році.

15.07.2005 Амвросіївська районна рада своїм рішенням № ІУ/22-342 доповнила додаток 2 "Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради та підлягають приватизації в 2005 році", затверджений рішенням районної ради від 22.04.2005р. № ІУ/20-308, пунктом наступного змісту Будинок Побуту "Темп".

В прийнятому рішенні приватизація Будинку побуту "Темп"передбачалась на протязі 2005 року.

У вересні 2005 року районна рада приймає нове рішення № ІУ/23-360 "Про приватизацію об'єктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, які знаходяться в управлінні районної ради в 2005-2006 роках".

Даним рішенням продовжено строк приватизації Будинку Побуту "Темп" на 2006 рік та вказані способи приватизації об'єктів.

Амвросіївською районною радою прийнято нове рішення № ІУ/23-360 від 13.09.2005р. "Про приватизацію об'єктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, які знаходяться в управлінні районної ради в 2005-2006 роках". Рішенням № ІУ/23-360 продовжено строк приватизації Будинку Побуту "Темп" на 2006 рік та вказані способи приватизації об'єктів.

Амвросіївською районною радою прийнято рішення №У/11-213 від 07.09.2007р. "Про затвердження переліків об'єктів загальної власності територіальних громад міста, селищ, сіл, які знаходяться в управлінні районної ради та не підлягають приватизації". В затверджений рішенням перелік включено і будинок побуту "Темп".

Будинок Побуту "Темп" з січня 2007 року районною радою не включався в перелік об'єктів приватизації, та був включений у перелік об'єктів, які приватизації не підлягають.

Рішення районної ради щодо приватизації нежитлового приміщення площею 65,9 кв. м, що орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не приймалося.

Згідно ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. Офіційне тлумачення положенню частини першої цієї статті закону дано Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 (v014p710-00) № 14рп/2000.

Згідно ч. З ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Пропозиція покупця щодо способу приватизації згідно рішення Конституційного Суду України 1-16/2000 не є обов'язковою для органів, які визначають перелік об'єктів малої приватизації.

Пунктом 1 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-111 (1723-14) ) встановлено, що програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономної Республіці Крим та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовані завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Стаття 51 вказаної Програми приватизації встановлює, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що невід'ємною умовою набуття орендарем права на викуп орендованого об'єкту нерухомості є рішення власника на приватизацію об'єкту оренди та здійснення орендарем за згодою орендодавця невідокремлюваних поліпшень вартістю не менш як 25% залишкової вартості орендованого майна.

Амвросіївська районна рада своїм рішенням від 28.12.2006р. встановила з 01.01.2007р. залишкову балансову вартість будівлі Будинку побуту "Темп" в сумі 774 489 грн.50 коп. Балансова вартість вбудованого приміщення склала 86 213 грн. 55 коп. З урахуванням кошторису та експертного висновку невід'ємні поліпшення складають менше 25% залишкової вартості орендованого приміщення.

Згідно висновку експерта роботи, проведенні в приміщенні носять капітальний характер. Реконструкція з допомогою часткового перепланування.

Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій" на виконання таких робіт потрібен дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр даних дозволів. Для одержання такого дозволу необхідно надані копію документу про право власності на дану будівлю, або письмову згоду власника на проведення даних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що такий дозвіл Амвросіївською районною радою не видавався, письмову згоду на проведення робіт Амвросіївська районна рада, як власник, не надавала.

Доказів того, що об'єкт було включено власником до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, наявність поліпшень, узгоджених з орендодавцем, не менше ніж 25% вартості об'єкту, а також орендних правовідносин позивачем суду не надано.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим обставинам справи, вимогам закону, тому підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та апеляційної постанови відсутні.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника зводяться до намагання встановити інші обставини, ніж ті, що встановлені судом, довести неправильне застосування норм матеріального права на підставі іншої оцінки доказів у справі, що суперечить визначеним ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межам перегляду справи касаційною інстанцією.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 та рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2009 у справі № 12/29пн господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.