2-2/4228-2008 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг міжміського та міжнародного (мобільного) зв'язку та завершення вхідного трафіку від мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку - 06.10.2009 Прийняття

Позов було подано про стягнення суми 494 868, 83 грн., у тому числі: 377 002, 63 грн. основного боргу; 98 480, 62 грн. "інфляційних нарахувань"; 19 385, 58 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.-04.06.2009 (суддя Толпиго В.І.): прийнято пояснення Відповідача від 05.02.2009; прийнято заперечення Позивача від 08.04.2009 № 09/75 на пояснення Відповідача від 05.02.2009; прийнято пояснення Відповідача від 07.05.2009; прийнято пояснення Позивача від 15.05.2009 № 09/99 по акту звірки; позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 136 932, 66 грн. боргу, 1 369, 33 грн. державного мита і 32, 65 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; у частині стягнення 50 712, 03 грн. "інфляційних нарахувань" і 7 697, 78 грн. –3% річних відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог саме у стягнутих сумах.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду з даної справи "в частині відмови позивачу у стягненні 50 712, 03 грн. інфляційних нарахувань та 7 697, 78 грн. 3% річних та прийняти рішення про задоволення вимог Позивача "щодо стягнення зазначених сум, а також віднести на Відповідача судові витрати у відповідних сумах." Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення останньої і просить її відхилити, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи і правильність застосування ним, норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- Позивачем і Відповідачем (як оператором) було укладено договір від 19.09.2005 № 208-05 (далі –Договір) про надання послуг міжміського та міжнародного (мобільного) зв’язку та завершення вхідного трафіку від мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку;

- згідно з умовами Договору:

Позивач зобов’язався готувати акти здачі-приймання виконаних робіт та пред’являти операторові рахунки на оплату наданих послуг, а також вести облік трафіку від мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку, що підключені до мережі Позивача, і щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за звітним, надавати оператору дані про обсяги трафіку у технічних хвилинах за формою, наведеною у додатку № 6 (пункти 2.1.1.4, 2.2.1.2);

Відповідач зобов’язався проводити розрахунки з Позивачем за надані операторові послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку й послуги доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку (пункт 2.1.2.4);

вартість робіт за надані операторові послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку через АМТС Позивача та виконання адміністративних робіт визначається у відповідності до співвідношень, установлених згідно з наказом Міністерства зв’язку України від 30.10.1996 № 234 (z0673-96) та з урахуванням схеми організації зв’язку (пункт 3.2 та відповідні додатки до Договору);

вартість робіт визначається на підставі даних тарифікації ЦІТ ТЗ ВАТ "Укртелеком", які надаються операторові за формами ВР-1; на підставі цих даних складаються акти здачі-приймання виконаних робіт по кожному виду послуг (пункт 3.5 та відповідні додатки до Договору);

- згадані акти є достатньою підставою для виставлення сторонами рахунків на оплату наданих послуг. Оплата проводиться у 10-денний термін, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після звітного періоду; якщо акти буде підписано сторонами, то дані тарифікації Позивача є підставою для виставлення рахунків на оплату наданих послуг (пункт 3.7);

листування, пов’язане з виконанням, зміною та розірванням Договору, здійснюється рекомендованими листами, телеграмами, за допомогою кур’єрського зв’язку за підписом уповноважених осіб сторін (пункт 8);

- Позивач надав Відповідачеві передбачені Договором послуги повністю та своєчасно;

- оплата послуг Відповідачем у повній сумі проведена не була, за ним рахується заборгованість у сумі 136 932, 66 грн. що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків за Договором.

За висновком місцевого господарського суду, в частині стягнення "інфляційних" у сумі 50 712, 03 грн. за період з липня 2006 року по червень 2008 року і 3% річних у сумі 7 697, 78 грн. за період з 21.07.2006 по 20.06.2008 позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не доведено суду пред’явлення Відповідачу до звернення з позовом вимоги про сплату суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Крім того, місцевим господарським судом не прийнято як докази направлення Відповідачеві рахунків на оплату: акт передачі-приймання дебіторської та кредиторської заборгованості від 20.11.2006, що не підписаний Відповідачем; акт звірки взаєморозрахунків за станом на 01.08.2006, в якому відсутні відомості про отримання Відповідачем рахунків Позивача; поштові квитанції і реєстри, з яких не вбачається, які саме документи відправлялися за ними. Позивачем також не подано документів, зазначених у пункті 8.4 Договору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма не зобов’язує кредитора (Позивача) до звернення його до господарського суду з позовом про стягнення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних пред’являти боржникові (Відповідачеві) будь-яку попередню вимогу з цього приводу, оскільки вимога про таке стягнення може бути викладена в самій позовній заяві; що ж до обґрунтованості чи необґрунтованості даної вимоги, то відповідне питання вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Місцевий господарський суд у вирішенні даного спору наведеного не врахував та припустився неправильного застосування згаданого припису статті 625 Цивільного кодексу України. А в зв’язку з цим він не з’ясував належним чином й фактичних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі і пов’язані з правильністю нарахування Позивачем сум індексу інфляції і трьох процентів річних, і відтак припустився порушення ще й вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 11110 названого Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Справу ж слід передати до суду першої інстанції на новий розгляд, у якому суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та вирішити спір відповідно до закону.