Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників :

державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Фесюнова В.І.,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 березня 2009 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "КАНГАРО ГРУП" (далі –ТОВ "КАНГАРО ГРУП" ) на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) .

Постановою від 3 квітня 2009 року (суддя Чеберяк П.П.) ТОВ "КАНГАРО ГРУП" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 9 червня 2009 року затверджено ліквідаційний баланс підприємства –банкрута та звіт ліквідатора, ліквідовано боржника ТОВ "КАНГАРО ГРУП", провадження у справі № 44/191-б припинено.

В касаційних скаргах Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі –ДПІ) просить вказані вище постанову та ухвалу суду першої інстанції скасувати та провадження у справі припинити, обґрунтовуючи касаційні скарги доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ДПІ у касаційних скаргах зазначила, що для порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону необхідна наявність декількох ознак, передбачених вказаною нормою закону: відсутність боржника за місцезнаход-женням та неподання боржником протягом року до органу державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій. В підтвердження вказаного зазначає про те, що ТОВ "КАНГАРО ГРУП" за 2008 рік відзвітувало до ДПІ з показниками фінаносово-господарської діяльності у розмірі понад 73 000 000 грн., що свідчить про відсутність ознак банкрутства, передбачених ст. 52 Закону.

Також, в обґрунтування вимог ДПІ вказано, що про порушення провадження у справі про банкрутство суд має повідомити орган державної податкової служби, однак суд першої інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень на це уваги не звернув, чим порушив права та законні інтереси заявника.

Проте, доводи касаційних скарг свого підтвердження не знайшли, висновків суду першої інстанції не спростовують. Даних про проведення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевірки боржника та про заявлення коредиторських вимог матеріали касаційних скарг не містять.

З матеріалів справи вбачається, що при порушенні 20 березня 2009 року справи про банкрутство ТОВ "КАНГАРО ГРУП", суд першої інстанції ухвалив повідомити про це Державну податкову адміністрацію у місті Києві.

В офіційному друкованому органі –газеті "Голос України" № 68 від 15 квітня 2009 року, було розміщено інформацію про визнання товариства банкрутом, як відсутнього боржника, і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, державна податкова служба була обізнана щодо провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "КАНГАРО ГРУП". Разом з тим, як уже зазначалося, матеріали справи, як і касаційні скарги податкових органів про наявність у ТОВ "КАНГАРО ГРУП" заборгованості до бюджету, не містять. В матеріалах справи також відсутні докази того, що ліквідатором чинились перешкоди у проведенні податковими органами перевірки боржника, а за таких обставин, колегія суддів вважає, що права та законні інтереси заявника касаційної скарги при винесенні оскаржуваних судових актів порушені не були.

ДПІ не позбавлена можливості проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 52 Закону була наявність у боржника заборгованості перед ініціюючим кредитором у розмірі 27 203 грн., однак, у зв'язку з тим, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, кредитор не має можливості отримати борг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України та до положень п. 5 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) місцезнаход- женням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб –підприємців (далі –Єдиний державний реєстр), що міститься в матеріалах справи, вбачається, що боржник зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Чапаєвська, 10, статус відомостей про юридичну особу боржника не підтверджено – відсутній за місцезнаходженням (а.с. 31).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Факт внесення до реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням є доказом відсутності боржника.

Таким чином, матеріали справи містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її місцем знаходження та дані про заборгованість перед ініціюючим кредитором.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення ст. 52 Закону виходячи з того, що боржник має заборгованість перед кредитором у розмірі 27 203 грн., за юридичною адресою не знаходиться та майнових активів у нього не виявлено, у зв'язку з чим боржник неспроможний виконати перед кредитором свої зобов'язання.

Судом першої інстанції належно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов’язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

За правилами ст. 52 Закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і у випадку їх сукупності. Тому доводи касаційних скарг ДПІ про необхідність сукупності ознак неплатоспроможності, передбачених ст. 52 Закону, ґрунтуються на помилковому тлумаченні заявником касаційної скарги положень вказаної норми.

Крім того, касаційні скарги не містять доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Оскільки, постанова та ухвала суду першої інстанції у справі про банкрутство ТОВ "КАНГАРО ГРУП" № 44/191-б прийняті з дотриманням вимог закону підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Києва від 3 квітня 2009 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 9 червня 2009 року у справі № 44/191-б залишити без змін.