816/1649/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями - 23.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (суддя Кукоба О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (головуючий суддя Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (якого у зв`язку із припиненням ним підприємницької діяльності (про що 13 липня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25850060006009645) протокольною ухвалою суду першої інстанції від 14 листопада 2017 року замінено на фізичну особу ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №0001664002, на підставі якого до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 57800,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (481/95-ВР) (далі - Закон №481) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства, оскільки на момент проведення фактичної перевірки господарської одиниці - торгівельного павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, він підприємницьку діяльність за зазначеною адресою не здійснював; до того ж ані наказу про проведення фактичної перевірки, ані направлень на неї та акту за її результатами не отримував.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 26 червня 2017 року №0001664002.

Приймаючи таке рішення, суди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та допитавши як свідка власницю спірного торгівельного павільйону, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем факту ведення господарської діяльності та здійснення торгівлі алкогольними виробами у перевіреному його посадовими особами торгівельному павільйоні "ІНФОРМАЦІЯ_1" саме позивачем; до того ж не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи й факт перебування ОСОБА_2, яку в акті перевірки визначено як продавця торгівельного павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1", у трудових відносинах з ОСОБА_1

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі контролюючий орган вказував на правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій, оскільки під час перевірки торгівельного павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність позивач, встановлено порушення положень Закону №481; до того ж, враховуючи, що громадянка ОСОБА_2 була фактично допущена до виконання обов`язків продавця в торгівельному павільйоні "ІНФОРМАЦІЯ_1", то неукладення ОСОБА_1 з нею трудового договору свідчить лише про порушення ним норм трудового законодавства; водночас судами попередніх інстанцій не було взято до уваги доводи відповідача про складення щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 164-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення ("Зайняття забороненими видами господарської діяльності").

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 червня 2017 року посадовими особами Управління на підставі наказу від 14 червня 2017 року №1506 та відповідно до направлень від 14 червня 2017 року №1945, №1946 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - торгівельного павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої в присутності продавця ОСОБА_2 складено акт, зареєстрований 16 червня 2017 року за №103/16/31/40/2334801779, в якому зафіксовані такі порушення вимог чинного законодавства: здійснення реалізації 50 гр. горілки "Первак подвійного перегону" міц. 40%, виробник ТОВ "УДК", за ціною 8,50 грн. та 0,5 л пива "Десант" за ціною 11,50 грн. без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги частини 14 статті 15 Закону №481; алкогольні напої реалізовані в одноразовому посуді на розлив для споживання на місці без визначення статусу підприємства громадського харчування, що є порушенням вимог статті 15-3 Закону №481; виявлено факт зберігання у торгівельному павільйоні горілки невідомої назви та походження в пластиковій тарі кількістю 4 одиниці, ємністю 5,0 л кожна, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги абзацу 14 частини 1, абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481.

На підставі вказаного акта перевірки Управлінням 26 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001664002, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 57800,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом пункту 80.1 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункти 80.5 та 80.7 статті 80 ПК України).

Відповідно ж до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перед початком перевірки посадові особи контролюючого органу повинні вручити платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, копію наказу про проведення перевірки та пред`явити направлення на її проведення та свої службові посвідчення, а сама фактична перевірка проводиться у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон №481.

Частиною 14 статті 15 Закону №481 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5 % об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше (абзац 14 частини 1 статті 11 Закону №481).

За змістом абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15-3 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

В частині 1 статті 17 Закону №481 закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до абзаців 5, 10 та 16 частини 2 вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 квітня 2015 року між ОСОБА_3 (власницею торгівельного павільйону) та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди тимчасової споруди торгового призначення (торгівельного павільйону), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 терміном дії з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дію якого було припинено за домовленістю сторін у грудні 2015 року й на новий строк договір оренди торгівельного павільйону сторонами не укладався.

Отже на момент проведення перевірки позивач підприємницьку діяльність у згаданому вище торгівельному павільйоні не здійснював.

При цьому, як повідомила допитана судом першої інстанції як свідок ОСОБА_3, в період, в який здійснювалась перевірка, за усною домовленістю даний павільйон було надано нею в оренду іншій особі, а громадянка ОСОБА_2 їй взагалі не знайома.

Наявна ж в матеріалах справи копія звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року (прийняття якого контролюючим органом 15 березня 2017 року підтверджується квитанцією №2) свідчить про те, що підприємець ОСОБА_1 повідомив контролюючий орган про припинення трудових відносин з ОСОБА_2 у звітному періоді на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відтак суди прийшли до висновку, що продавець ОСОБА_2 на момент проведення перевірки не перебувала у трудових відносинах з позивачем та не була його уповноваженим представником чи особою, яка (на момент проведення фактичної перевірки) здійснювала розрахунки у господарській одиниці позивача.

Разом з тим відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів на спростування наведеного надано не було.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про протиправність податкового повідомлення-рішення Управління від 26 червня 2017 року №0001664002 й наявність підстав для його скасування ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема твердження відповідача про складення щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 164-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення ("Зайняття забороненими видами господарської діяльності") саме по собі (з огляду на встановлені у цій справі обставини) жодним чином не підтверджує вчинення позивачем зазначених в акті перевірки порушень та не впливає на правильність прийнятих судами рішень.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - без змін.