Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ковтонюк Л.В.

суддів: Данилової Т.Б.

Чабана В.В.

за участю представників:

позивача не з'явився

відповідача не з'явився прокуратури Рудак О.В. Миколаївської міської ради Голубенко Д.К. довіреність № 974/209/14/22 від 14.04.2009

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2007 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено. Визнано за Приватним підприємством фірма "Кар" право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості, а саме:

Літ . А'-І, а-і- склад S загальною = 100,6 кв.м; S основною = 93,1 кв.м;

Літ. Б'-І - майстерня S загальною = 56,2 кв.м; основною = 56,2 кв.м;

Літ. В-1-навіс зовнішними розмірами (14,92х3,03 кв.м);

Літ. Г-1-котельня зовнішними розмірами (2,70х2,88 кв.м);

Літ. Ж-1-вбиральня-душ зовнішними розмірами (2,88х1,94 кв.м);

Літ. 3-1 - навіс зовнішними розмірами (4,36х7,02 кв.м);

Літ. Д-1- навіс зовнішними розмірами (7,00х30,00 кв.м);

Літ. И-1- будівля охорони зовнішними розмірами (3,23х2,49 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Дніпровська, 3.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2007, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з касаційним поданням, в якому просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Миколаївської міської ради, який просив задовольнити касаційне подання, обговоривши доводи касаційного подання, Вищий господарський суд України

В листопаді 2007 року приватне підприємство фірма "Кар" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Дніпровська, 3.

Позивач обґрунтував позов тим, що на підставі договору міни від 05.05.1997 та акту приймання - передачі від 22.05.1997 він є власником 1/5 ідеальних часток нежитлового об'єкту № 89 по вул. Космонавтів у м. Миколаєві, який складається з Літ. Б-1 -майстерня по ремонту кузовів, 1- забор, 1-замощення. Рішенням Миколаївської міської ради за № 361 від 26.06.1998 року вказаній частині виробничих будівель надано окрему адресу: м. Миколаїв, вул. Дніпровська, 3. Рішенням Миколаївської міської ради за № 15/11 від 16.10.2003 позивачу передано в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 2015 кв.м. для обслуговування виробничих будівель за адресою м. Миколаїв, вул. Дніпровська, 3. На підставі зазначеного рішення між позивачем та Миколаївською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 01.12.2003. Позивачем було здійснено самочинне будівництво вказаних вище об'єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Дніпровська, 3, на які він просить визнати право вдласності.

Відповідачем у справі позивачем вказано Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", яке у відзиві на позов вказало про те, що відповідач здійснив будівництво спірних об'єктів без затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт. Враховуючи, що у позивача відсутній затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта, органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на цей об'єкт немає.

Приймаючи рішення про задоволення позову, господарський суд Миколаївської області послався на положення ст. 376 ЦК України.

Проте відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Застосувавши згадану статтю Цивільного кодексу України (435-15) , суд не звернув уваги на те, що відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 361 від 26.06.1998 позивачу було передано в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 2015 кв.м, для обслуговування виробничих приміщень, згідно договору оренди землі від 01.12.2003, позивачу було передано земельну ділянку площею 2015 кв.м та зараховано її до земель комерційного використання, для обслуговування виробничих приміщень. Рішення Миклаївської міської Ради № 15/11 від 16.10.2003, на яке суд послався в рішенні, в матеріалах справи відсутнє.

Судом не досліджено, з дозволу яких органів та по якому проекту побудовані спірні об'єкти.

Якщо самочинне будівництво здійснено власником (або користувачем) земельної ділянки без порушення норм і правил, але за відсутності належного дозволу та/або проекту, то після огляду і висновку відповідних комісій про відсутність порушень немає підстав для відмови у визнанні права власності на таке будівництво.

Як зазначив перший заступник прокурора Миколаївської області, рішенням суду зачіпаються інтереси Миколаївської міської Ради, яка є суб'єктом права власності на землю в межах території міста, однак її не залучено до участі у справі.

Вказана обставина відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 11110 ГПК України (1798-12) є безумовною підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.2007 у справі № 17/918/07 скасувати.

Справу № 17/918/07 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.