5/89/09 Про визнання права власності на квартиру - 01.10.2009 Прийняття

- за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонусжилстрой" право власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна по вул. Севастопольській, 65-А у місті Миколаєві. В житловому багатоповерховому будинку квартирного типу в літ. А-7 на: квартиру № 1, житловою площею 57,1 м2, загальною площею 101,1 м2; квартиру № 2, житловою площею 67,2 м2, загальною площею 112,3 м2; квартиру № 3, житловою площею 67,1 м2, загальною площею 108,0 м2; квартиру № 5, житловою площею 59,2 м2, загальною площею 102,1 м2; квартиру № 6, житловою площею 78,1 м2, загальною площею 113,3 м2; квартиру № 7, житловою площею 67,8 м2, загальною площею 109,3 м2; квартиру № 8, житловою площею 52,3 м2, загальною площею 92,2 м2 квартиру № 9, житловою площею 59,8 м2, загальною площею 102,8 м2; квартиру № 10, житловою площею 59,8 м2, загальною площею 112,4 м2; квартиру № 11, житловою площею 68,0 м2, загальною площею 108,3 м2; квартиру № 12, житловою площею 52,7 м2, загальною площею 92,8 м2; квартиру № 13, житловою площею 62,0 м2, загальною площею 102,9 м2; квартиру № 14, житловою площею 56,3 м2, загальною площею 116,8 м2; квартиру № 15, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,3 м2; квартиру № 16, житловою площею 52,7 м2, загальною площею 92,6 м2; квартиру № 17, житловою площею 59,4 м2, загальною площею 102,1 м2; квартиру № 18, житловою площею 56,2 м2, загальною площею 117,1 м2; квартиру № 19, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,1 м2; квартиру № 20, житловою площею 53,2 м2, загальною площею 92,4 м2; квартиру № 21, житловою площею 178,8 м2, загальною площею 205,1 м2; квартиру № 22, житловою площею 173,6 м2, загальною площею 230,8 м2; квартиру № 23, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,0 м2; квартиру № 24, житловою площею 52,4 м2, загальною площею 93,4 м2; квартиру № 25, житловою площею 70,9 м2, загальною площею 103,9 м2; квартиру № 26, житловою площею 52,3 м2, загальною площею 90,9 м2;нежитлові приміщення №29, основна площа –75,2 м2, загальна площа 89,7 м2; нежитлові приміщення загального користування V,VI,VІІ,VIII, Х, ХV, XVI, ХVII, XVIII, ХХ, ХХІ, ХХІV, ХХІІ, ХХІІІ, ХІ, ХІV, ХІХ, ХІІ, ХІІІ, І, загальною площею 310,3 м2. В підвалі літ. Апд: нежитлові приміщення № 30, основною площею 56,4 м2, загальною площею 96,7 м2; нежитлові приміщення № 31, основною площею 197,1 м2, загальною площею 225,9 м2; гараж літ. Б-1 (на 1 бокс), загальною площею 39,1 м2, основною площею 39,1 м2; гараж літ. В-1 (на 1 бокс), загальною площею 17,2 м2, основною площею 17,2 м2;гараж літ. Г-1 (на 8 боксів), загальною площею 86,1 м2, основною площею 86,1 м2;гараж літ. Д-1 (на 8 боксів), загальною площею 78,2 м2, основною площею 78,2 м2; споруди №№ 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36; замощення І, ІІ.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 20.03.2009 року (суддя Міщенко В.І.) позовні вимоги задовольнив, визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ПРЕТОР" право власності на квартиру № 4, житловою площею 44,0 м2, загальною площею 90,4 м2 по вул. Севастопольській, 65-А у м. Миколаєві; визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонусжилстрой" право власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна по вул. Севастопольській, 65-А у місті Миколаєві. В житловому багатоповерховому будинку квартирного типу в літ. А-7 на: квартиру № 1, житловою площею 57,1 м2, загальною площею 101,1 м2; квартиру № 2, житловою площею 67,2 м2, загальною площею 112,3 м2; квартиру № 3, житловою площею 67,1 м2, загальною площею 108,0 м2; квартиру № 5, житловою площею 59,2 м2, загальною площею 102,1 м2; квартиру № 6, житловою площею 78,1 м2, загальною площею 113,3 м2; квартиру № 7, житловою площею 67,8 м2, загальною площею 109,3 м2; квартиру № 8, житловою площею 52,3 м2, загальною площею 92,2 м2; квартиру № 9, житловою площею 59,8 м2, загальною площею 102,8 м2; квартиру № 10, житловою площею 59,8 м2, загальною площею 112,4 м2; квартиру № 11, житловою площею 68,0 м2, загальною площею 108,3 м2; квартиру № 12, житловою площею 52,7 м2, загальною площею 92,8 м2; квартиру № 13, житловою площею 62,0 м2, загальною площею 102,9 м2;- квартиру № 14, житловою площею 56,3 м2, загальною площею 116,8 м2; квартиру № 15, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,3 м2; квартиру № 16, житловою площею 52,7 м2, загальною площею 92,6 м2; квартиру № 17, житловою площею 59,4 м2, загальною площею 102,1 м2; квартиру № 18, житловою площею 56,2 м2, загальною площею 117,1 м2; квартиру № 19, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,1 м2; квартиру № 20, житловою площею 53,2 м2, загальною площею 92,4 м2; квартиру № 21, житловою площею 178,8 м2, загальною площею 205,1 м2; квартиру № 22, житловою площею 173,6 м2, загальною площею 230,8 м2; квартиру № 23, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 104,0 м2; квартиру № 24, житловою площею 52,4 м2, загальною площею 93,4 м2; квартиру № 25, житловою площею 70,9 м2, загальною площею 103,9 м2; квартиру № 26, житловою площею 52,3 м2, загальною площею 90,9 м2;нежитлові приміщення № 29, основна площа –75,2 м2, загальна площа 89,7 м2; нежитлові приміщення загального користування V,VI,VІІ,VIII, Х, ХV, XVI, ХVII, XVIII, ХХ, ХХІ, ХХІV, ХХІІ, ХХІІІ, ХІ, ХІV, ХІХ, ХІІ, ХІІІ, І, загальною площею 310,3 м2.В підвалі літ. Апд: нежитлові приміщення № 30, основною площею 56,4 м2, загальною площею 96,7 м2; нежитлові приміщення № 31, основною площею 197,1 м2, загальною площею 225,9 м2; гараж літ. Б-1 (на 1 бокс), загальною площею 39,1 м2, основною площею 39,1 м2;гараж літ. В-1 (на 1 бокс), загальною площею 17,2 м2, основною площею 17,2 м2;гараж літ. Г-1 (на 8 боксів), загальною площею 86,1 м2, основною площею 86,1 м2;гараж літ. Д-1 (на 8 боксів), загальною площею 78,2 м2, основною площею 78,2 м2; споруди №№ 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36; замощення І, ІІ. В рішенні суд зазначив, що вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на наявність у позивачів необхідних погоджень щодо самочинного будівництва та відсутність фактів оспорювання чи невизнання права власності на нерухоме майно з боку інших осіб.

З касаційним поданням на рішення господарського суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Вищого господарського суду України звернувся Заступник прокурора Миколаївської області, який просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20.03.2009 року, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Скарга вмотивована неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про основи містобудування", пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.08 (923-2008-п) ., неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В касаційному поданні зазначається, що судом не досліджено обставини, що є необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів, а саме: всупереч положенням чинного законодавства, за відсутності акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, господарським судом Миколаївської області визнано за позивачами право власності, яке у них не виникло.

Сторони не скористалися своїм правом на надання відзиву на касаційне подання.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутнього в судовому засіданні прокурора та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма"Претор", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Миколаєві, вул. Севастопольській, 65-А.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що хоча позивачами самочинно збудовано спірні нежитлові приміщення, оформлення спірних приміщень погоджено з відповідними державними установами та право власності на самочинно збудоване майно не оспорюється третіми особами. Свій висновок суд обґрунтовував посиланням на статтю 331 Цивільного кодексу України .

Проте висновок до якого дійшов місцевий суд є передчасним, оскільки в процесі розгляду справи не були дослідженні усі докази та застосовані норми законодавства, з якими закон пов'язує можливість визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.

Відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто, приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об’єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об’єкт. Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється .

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 цього закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

Господарським судом не з’ясовано обставин, пов’язаних з наявністю належного дозволу чи належно затвердженого проекту на будівництво та не досліджено питання введення в експлуатацію спірного об’єкту.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Розглядаючи зазначений спір місцевий суд повинен встановити дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, з'ясувати усі обставини справи з якими законодавство пов'язує можливість визнання права власності на самочинно збудоване приміщення.

Оскільки, відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.03.2009 року підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.