Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 29.09.2009 № 02.02-10, розгляд справи № 37/217 господарського суду Донецької області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.01.2009 у справі № 37/217 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинговий дім" задоволені у повному обсязі: стягнуто заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 550454,10 грн., а також 5504,54 грн. держмита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 37/217 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 06.01.2009 у справі № 37/217 залишено без змін.

26.03.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" (відповідач у справі) звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 06.01.2009 у справі № 37/217 на 12 місяців та після закінчення терміну відстрочення просив розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2009 у справі № 37/217 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" задоволено частково, надано відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.01.2009 у справі № 37/217 на шість місяців, у задоволенні решти вимог щодо розстрочки та відстрочки відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2009 у справі № 37/217 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинговий дім" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.2009 у справі № 37/217 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2009 у справі № 37/217; відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.01.2009 у справі № 37/217.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. 121 ГПК України.

Зокрема, на думку скаржника, суди порушили положення ст. 121 ГПК України в частині оцінки підстав надання відстрочки виконання рішення суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте, право на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач не використав та не направив свого повноважного представника у призначене судове засідання.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 45 ГПК України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ст. 121 ГПК України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 (v_333800-96) від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про відстрочку виконання рішення суду, відповідач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" знаходиться у важкому фінансовому становищі, сума заявлена до стягнення за даним рішенням є достатньо великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності відповідача та його неплатоспроможності. Крім того, контрагентами відповідача неналежним чином виконуються перед ним грошові зобов'язання, що призвело до виникнення і існування дебіторської заборгованості, за рахунок стягнення якої відповідач планує погасити борг з заробітної плати робітників та стягувану суму. При цьому, керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" були проведені збори учасників товариства, за результатами яких була укладена угода від 12.01.2009, яка затверджена протоколом № 12, згідно з якою було вирішено не проводити скорочення штату працівників, не зменшувати розмір заробітної плати та в найкоротший термін погасити заборгованість по заробітній платі, що станом на 18.03.2009 складає 550454,10 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції на підставі дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, а саме: довідка № 17/06-01 від 17.06.2009 з додатком № 17/06-01/1, довідка № 17/06-02 від 17.06.2009 з додатком № 17/06-02/01, довідка № 17/06-03 від 17.06.2009 з додатком № 17/06-03/1, копія декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік з додатками на двох аркушах, копія декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2009 року з додатками на двох аркушах, копія звіту про фінансові результати за 2008 рік, копія звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2009 року, копій бухгалтерських довідок від18.03.2009 та 25.03.2009, копія виконавчого листа у справі № АА45-10555/2008 42/256 від 31.10.2008, копія повідомлення про МКАС при ТПП РФ №1800-68/2101 від 06.10.2008, копія листа Куйбишевської районної ради м. Донецька № 01/26/2-435 від 27.03.2009, встановлено, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, який обумовлений низкою об'єктивних обставин, що може призвести до негативних соціальних наслідків.

Вищий господарський суд України приходить до висновку, що вищенаведене підтверджує наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, усі доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові акти відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинговий дім" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2009 у справі № 37/217 –без змін.