Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1.

За участю представників сторін

від позивача Верещак П.М. дов.,

від відповідача Данилюк О.М. дов.,

від третьої особи не з'явилися,

від скаржника Якімов В.В. дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" про визнання права власності на споруду павільйону –кафе по Ленінградському шосе,16, м. Умань Черкаської області площею приміщень 307,1 м.кв.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2009 року у справі № 03/127 (суддя Єфіменко В.В.) позов задоволено повністю. Визнано право власності на споруду павільйону –кафе по Ленінградському шосе,16, м.Умань Черкаської області площею приміщень 307,1 м.кв. за товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.09р. скасувати, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державним актом на право постійного користування 4P №23-59 від 23.08.1994 та рішенням Уманського міськвиконкому № 532 від 10.12.1998 року підтверджується, що позивачу належить на праві постійного користування земельна ділянка розміром 0,0505га., розташована за адресою: Ленінградське шосе, 16, м. Умань.

25.06.1998 позивач отримав дозвіл Уманського міськвиконкому № 297 на проектування шинно-монтажного пункту та павільйону-кафе на земельній ділянці площею 510 кв. м. по Ленінградському шосе, 16.

Відповідно до дозволу управління державної пожежної охорони УМВС України в Черкаській області № 459 від 27.07.1998 з 1998 року ТОВ "Комплект" здійснювало торгівельну діяльність в кафе-шашличній "Попутний маяк", розташованому на вищезазначеній ділянці.

Акт вибору та обстеження земельної ділянки для проектування шино-монтажного пункту та павільйону-кафе по Ленінградському шосе,16 було затверджено 28.08.1998 року.

Згідно рішення Уманського міськвиконкому №42 від 23.01.2002 року позивач отримав дозвіл на будівництво двохповерхового павільйону-кафе по Ленінградському шосе, 16.

Суд попередньої інстанції встановив, що в 2002 р. позивачу видано такі документи на будівництво: робочий проект на павільйон - кафе по Ленінградському шосе,16; в м. Умань; Висновок Уманської СЕС №15 від 22.02.2002; технічні умови №УМ-19/2002 на підключення електроустановок споживачів; технічні умови на проектування та можливості будівництва кафе по Ленінградському шосе,16, в м. Умань від 25.01.2002; архітектурно-планувальне завдання № 7 від 20.02.2002.

Відповідно до експертного висновку Черкаської обласної державної інвестиційної експертизи "Украінвестекспертиза" по робочому проекту "Павільйон-кафе по Ленінградському шосе,16" № 309 від 17.10.2003 робочий проект розроблено на підставі: завдання на проектування; архітектурно-планувального завдання № 7 від 20.02.2002; викопіювання з топографо-геодезичного плану міста Умань; рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 42 від 23.01.2002; Акту вибору та обстеження ділянки від 28.08.1998; Висновку Уманської СЕС №15 від 22.02.2002 щодо вибору земельної ділянки під забудову; ТУ Уманських ЕМ на підключення електроустановок споживачів № 19/2002 від 06.02.2002 та рекомендується до затвердження.

В подальшому Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала дозвіл № 493 від 29.10. 2003 р. ТОВ "Гравіс" на виконання будівельних робіт з будівництва кафе по Ленінградському шосе,16, що має загальну площу 387,2 кв. м.

Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом кафе по Ленінградському шосе,16 було затверджено 5 листопада 2003 р.

Згідно рішення Уманського міськвиконкому № 586 від 13.11.2003 року введено в експлуатацію прийняте відповідно до акту державної технічної комісії від 05 листопада 2003 р. закінчене будівництвом кафе по Ленінградському шосе, 16 м.Умань, що має 30 місць та загальну площу 307,1 кв. м.

Суд встановив, що факт виконання робіт по спорудженню кафе по Ленінградському шосе, 16 позивачем підтверджується: 1) накладними на закупку будівельних матеріалів(- № 1 від 20.06.2002; - № 3 від 12.07.2002; - № 4 від 25.07.2002; - № 6 від 08.08.2002; - № 7 від 30.09.2002; - № 8 від 31.10.2002; - № 9 від 22.11.2002; - № 10 від 30.11.2002; - №50 від 05.11.2002; - № 57 від 30.11.2002; - № 11 від 11.12.2002; - № 60 від 27.12.2002; - № 69 від 29.12.2002; - № 1 від 29.04.2003; - №2 від 19.05.2003; - № 64 від 30.05.2003; - № 3 від 30.05.2003; - № 1 від 09.01.2004; - № 4 від 27.01.2004; - № 69 від 30.06.2003; - № 71 від 30.07.2003; - № 5 від 31.07.2003; - № 73 від 29.08.2003; - № 81 від 28.09.2003; - № 82 від 29.09.2003; - № 92 від 28.11.2003;) 2) Банківськими виписками; 3) Актом приймання виконаних підряних робіт за 04 листопада 2003 р.; 4) Актом приймання виконаних підряних робіт за 29 грудня 2004 р.; 5) Актом взаємозвірки між ТОВ"Комплект" і ТОВ "Гравіс"від 28 жовтня 2008 на суму 420 000 грн.

Згідно листа директора ТОВ "Гравіс"до голови Уманської міської ради Бодрова Ю.І. відповідач не заперечує проти визнання права власності на споруду кафе "Оазис" по Ленінградському шосе,16 за позивачем.

Дана споруда відображена в балансі ТОВ "Гравіс", але відповідач фактично не замовляв технічну документацію на зазначену споруду, бухгалтерських документів, які свідчать про витрати на будівництво не має.

Крім цього, прийняття на баланс ТОВ "Гравіс" даної споруди в 2003 р. зроблено без підтверджуючих бухгалтерських документів; відповідач не має документів на право власності на земельну ділянку на якій збудовано кафе.

Позивачем 10 листопада 2008 року надіслано письмове клопотання голові Уманської міської ради Бодрову Ю.І. про внесення змін до рішення № 586 від 13.11.2003р. про визнання права власності на споруду кафе за ТОВ "Комплект".

Зазначене клопотання було залишене без відповіді.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів заявлені ним позовні вимоги і позов підлягає задоволенню.

Проте, судова колегія з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може з огляду на таке.

Заявник касаційної скарги на твердження суду в оскаржуваному рішенні про те, що відповідач не має документів на право власності на земельну ділянку на якій збудовано кафе, зазначає що такий висновок суду зроблено помилково і в порушення ст. 43 ГПК України, виходячи з наступного.

Рішенням Уманської міської ради від 18.09.03р. № 14-23/24 "Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок" Міська рада вирішила вилучити з землекористування ТОВ "Комплект" земельну ділянку площею 501 кв.м. на підставі листа про відмову від 27.08.08р. № 25 за адресою: Ленінградське шосе, 16 і надано згоду відповідачу на закріплення земельної ділянки площею 510 кв.м., яка знаходиться в користуванні ТОВ "Комплект".

Тобто, ще до введення об'єкту в експлуатацію, а також до отримання необхідної дозвільної документації, землекористувачем земельної ділянки, на якій збудований спірний об'єкт позивач вже не був і державний акт на право постійного користування землею, виданий позивачу і наданий суду вже не був дійсним.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні корпоративного спору суду необхідно встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішуючи даний спір, господарський суд помилково не залучив до участі у справі ОСОБА_1. чим позбавив останню права на участь у судовому процесі і порушив її процесуальні права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, неналежним чином застосував норми діючого процесуального законодавства та неповно дослідив обставини справи, у зв’язку з чим, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.09р. по справі № 03/127 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.