Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- Вишневський С.В. (дов. від 27.07.08 №Н-01/2659)

Від відповідача- Лець Ю.В. (дов. від 03.07.08)

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.01.09 у зв’язку з відрядженням судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

15.01.09 була зроблена перерва до 29.01.09 для оголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.08 (суддя Ярмак О.М.) відмовлено в позові Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" штрафних санкцій в розмірі 5275437,80 грн. за невиконання договірних зобов’язань по передачі лізингоотримувачу напіввагонів.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 10.09.08 у складі: Капацин Н.В., Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ДП "Донецька залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, позов задовольнити. Касатор посилається на те, що укладення додаткових угод № 1 від 28.02.07р., № 2 від 26.09.07р. до договору фінансового лізингу № Д/В-061705/НЮ від 07.11.06 є наслідком порушення зобов’язання з боку ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" і відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України зобов’язання змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо з моменту досягнення домовленості про зміну договору. Пункт 7 додаткової угоди № 1 від 28.02.07р., пункт 9 додаткової угоди № 2 від 26.09.07р. містять застереження, що вказані додаткові угоди вступають в силу з моменту їх підписання сторонами, позивачем пред’явлено до стягнення штрафні санкції за непоставку напіввагонів за договором лізингу в кількості, що передбачалася умовами договору № Д/В-061705/НЮ від 07.11.06р. до внесення змін до цього договору.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 07 листопада 2006 року між Державним підприємством "Донецька залізниця" (Позивач) і Відкритим акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (Відповідач) укладено договір фінансового лізингу № Д/В-0617058НЮ, за умовами якого Відповідач мав передати Позивачу у користування на умовах лізингу напіввагони в кількості 1350 шт. Додатком № 2 до договору лізингу сторони узгодили графік передачі майна в лізинг, а саме: в листопаді 2006 року –30 одиниць, в грудні 2006 року –50 одиниць, в січні 2007 року –270 одиниць, в лютому 2007 року - 500 одиниць, в березні 2007 року –500 одиниць напіввагонів. Додатковою угодою № 1 від 28.02.07 сторони зменшили кількість напіввагонів до 350 шт., які підлягали поставці за договором фінансового лізингу. Графік поставки напіввагонів виробництва Дарницького вагоноремонтного заводу за додатковою угодою № 1 від 28.02.07р. сторони визначили додатком № 5, де передбачили поставку майна в грудні 2006 року в кількості 70 одиниць, в березні 2007 року –140 одиниць, в квітні 2007 року –140 одиниць. Пункт 4 додаткової угоди № 1 від 28.02.07р. вказує на те, що з дати підписання цієї угоди додаток № 2 до договору № Д/В-061705/НЮ від 07.11.06р. втрачає чинність.

Додатковою угодою № 2 від 26.09.07р. до договору фінансового лізингу сторони домовилися про зменшення кількості напіввагонів на 280 одиниць, що підлягали поставці за цим договором. За актами приймання-передачі обладнання від 15.12.06р., від 29.12.06р. ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" передало Державному підприємству "Донецька залізниця" відповідно до договору фінансового лізингу Д/В-061705/НЮ від 07.11.06р. напіввагони в кількості 70 одиниць і пунктами 2 та 3 додаткової угоди № 2 від 26.09.07р. сторони встановили, що договір діє в частині поставки напіввагонів протягом 2006 року, в іншій частині, зокрема, щодо поставки напіввагонів в кількості 280 одиниць договір припиняє дію.

Державним підприємством "Донецька залізниця" пред’явлено позов до ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" про стягнення пені за невиконання умов договору за період з 01.12.06р. по 25.09.07р. на суму 5275437,80 грн. за 590 напіввагонів.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що згідно додатку № 5 до додаткової угоди № 1 від 28.02.07р. відповідач вчасно (в грудні 2006 року) передав позивачеві на умовах лізингу 70 напіввагонів, інші зобов’язання за договором лізингу № Д/В-061705/НЮ від 07.11.06 припинені відповідно до додаткових угод № 1 від 28.02.07 і № 2 від 26.09.07р.

Відповідно до п.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Враховуючи наведене, суди правомірно зазначили, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за непоставку продукції за договором лізингу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, а стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки за порушення зобов’язання, зокрема, сплата неустойки. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність порушення зобов’язання з боку відповідача, то відсутні і відсутні підстави для стягнення з нього пені.

Посилання касатора на те, що додаткові угоди № 1 і № 2 до договору лізингу набрали чинності з моменту їх підписання, тобто з 28.02.07 та з 26.09.07, не приймаються до уваги, оскільки в цих додаткових угодах вказується, що попередні домовленості сторін щодо кількості обладнання, яке підлягало поставці за договором лізингу, втратили чинність, а тому суди обґрунтовано зазначили, що позовні вимоги на час пред’явлення позову ґрунтуються на нечинних графіках поставки продукції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.08 у справі №16/205 господарського суду м.Києва залишити без змін.