Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Кочерової Н.О.

суддів Мамонтової О.М.

Черкащенка М.М.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від першого відповідача директор Комарічев О.А.

від другого відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.08р.

у справі № 5020-5/285

за позовом ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія", м. Севастополь

до першого відповідача Приватного підприємства "Елітпродукт", м. Севастополь;

другого відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Севастополь

про визнання третейської угоди недійсною

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.08.08р. у справі № 5020-5/285 (суддя Євдокимов І.В.) повністю задоволено позовні вимоги ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" до Приватного підприємства "Елітпродукт" та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання третейської угоди недійсною.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.08р. (головуючий Сотула В.В., судді Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.) вказане рішення скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 03.11.08р. скасувати, а рішення від 04.08.08р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 4 ст. 376, ч.ч. 1, 5 ст. 415 Цивільного кодексу України, ст.ст. 95, 152 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

28.03.08р. між Приватним підприємством "Елітпродукт" (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві перелічені будівельні матеріали, а також будівельний матеріал, що існує у формі єдиного, окремо розташованого об'єкту незавершеного будівництва, а саме гаражів -майстерень площею забудови 177,88 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов'язався прийняти майно (п. 1.1 договору).

Згідно п. 8.1 договору сторони погодили, що всі спори, які виникнуть відносно виконання умов даного договору, а також спори про визнання права власності на об'єкт нерухомості, створений з будівельних матеріалів зазначених в п. 1.1 даного договору, вирішуються виключно у третейському суді при Об'єднанні громадян "Регіонального відділення Асоціації фахівців з нерухомості (ріелтерів) України" в м. Севастополі.

Згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 002741 від 28.10.1997р. земельна ділянка площею 0,6244 гектарів, за розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1645-р від 08.09.97р. надана ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" у постійне користування для обслуговування інженерно-лабораторного корпусу з конференц-залом і їдальнею по АДРЕСА_1.

05.06.08р. ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" звернулося з позовом до приватного підприємства "Елітпродукт" та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у пункті 8 договору купівлі-продажу від 28.03.08р. Звертаючись до суду з відповідним позовом ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" стверджує, що п. 8 зазначеного договору є третейською угодою, яка не відповідає вимогам закону та порушує його права.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.08.08р. у справі № 5020-5/285 позовні вимоги повністю задоволені на підставі ст. 215, п. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст угоди суперечить п. 1.1 того ж договору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.08р. вказане рішення скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 5 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (ч.ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що третейське застереження в договорі від 28.03.08р. відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , оскільки сторонами договору дотримано правила, передбачені ст. 12 Закону.

Колегія погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилань місцевого господарського суду при задоволенні позову на ст.ст. 376, 413 ЦК України та ст. 152 ЗК України, тому що третейська угода, викладена в п. 8 не порушує права користування позивача наданою земельною ділянкою, стосується вирішення третейським судом зазначених спорів лише між сторонами договору від 28.03.08р., не обмежує права ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового машинобудування "Таврія" на звернення до суду, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним чи господарським процесуальним законом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ВАТ "Центральне конструкторське бюро суднового

машинобудування "Таврія" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.08р. у справі № 5020-5/285 залишити без змін.