Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Фермерського господарства "Агро Лідер 2007" (далі –Господарство) 18 100,00 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) та Цивільного кодексу України (435-15) , обґрунтовувало тим, що воно на належних йому земельних ділянках посіяло озимі культури зернових, проте Господарство без будь-яких правових підстав зібрало відповідний врожай, чим завдало збитки у розмірі 18 010,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 р. (суддя Воронцова Н.В.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. (колегія суддів: Плут В.М., Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Земельного кодексу України (2768-14) та Цивільного кодексу України (435-15) і мотивовані тим, що у Товариства не виникало права користування земельними ділянками, які стосуються предмету спору, а відтак його цивільному праву будь-якої шкоди Господарство не завдавало.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди при прийнятті оскаржуваних судових актів не врахували усіх обставин справи та порушили ст. ст. 55 і 124 Конституції України, ст. ст. 156 і 157, П. 7 розділу "X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного кодексу України (2768-14) , ст. ст. 1212 і 1214 Цивільного кодексу України.

Господарство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.09.2009 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. оголошувалась перерва до 23.09.2009 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що земельні ділянки, на яких Товариство посіяло озимі культури зернових, врожай яких зібрало Господарство, не перебували у користування Товариства, а відтак дії Господарства зі збору відповідного врожаю не порушують цивільних прав Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок зроблено без урахування ст. 189 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеної норми, зокрема, випливає, що плоди, одержані з речі (принесені річчю), є власністю власника речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, врожай, одержаний з посівів озимих культур зернових, зібраний Господарством, належить саме власнику цих посівів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарські суди першої та другої інстанцій не з'ясували, чи є Товариство власником посівів озимих культур зернових, врожай яких зібрало Господарство, тобто, чи є воно власником вражаю, зібраного з цих посівів.

Вказане має значення для правильного вирішення спору, оскільки якщо Товариство є власником посівів озимих культур зернових, які стосуються предмету спору, і, відповідно, власником врожаю, одержаного з цих посівів (принесеного цими посівами), то збір вказаного врожаю Господарством порушує цивільні права Товариства.

Однак, зазначене не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 р. у справі № 2-27/8560-2008 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.