Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2008 р. у справі №17/85 (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. (судді: ШевковаТ.А., Діброва Г.І., Стойка О.В.), позов задоволено: стягнуто з ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень суму штрафу у розмірі 11 340,00 грн., 113,40 грн. —суму витрат по сплаченому держмиту, 118,00 грн. —на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2008 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №17/85 та прийняти нове рішення по справі, яким Статутному територіально-галузевому об'єднанню "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 340,00 грн. відмовити; витрати зі сплати держмита віднести на позивача, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 122, 129 Статуту залізниць України, ст. 528 Господарського кодексу України, п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334 (z0565-02) , ст.ст. 42–4, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки: по-перше, згідно з залізничною накладною перевізником є Державне підприємство "Донецька залізниця" (залізниця відправлення), у зв'язку з чим залізниця призначення (позивач —Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень м.Харків) є неналежним позивачем; по-друге, в акті загальної форми ГУ-23 №5457 від 26.12.2007 р. неправильно зазначено номер одного з семи вагонів, відправлених відповідачем за залізничною накладною №50001709, у зв'язку з чим він є неналежним доказом, що не може вважатися підставою для притягнення відповідача як вантажовідправника до матеріальної відповідальності.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

26.12.2007 р. на станцію Лозова Південної залізниці прибули сім вагонів: №№58784968, 58795790, 59843797, 59579763, 59810606, 58795998, 58795733 за накладною №50001709 зі станції Сартана Донецької залізниці, відправником яких був відповідач —ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", одержувач вантажу —Державне підприємство "Укрспецвагон".

Станцією призначення Лозова Південної залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 №5457 від 26.12.2007 р., яким засвідчено факт неправильного зазначення у залізничній накладній №50001709 коду одержувача вантажу —3667, тоді як правильний код одержувача вантажу —7836.

09.04.2008 р. відповідачу була направлена претензія вих. №07-11/455 про стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення по відправці на суму 11 340,00 грн. у зв'язку неправильним зазначенням у накладній коду одержувача.

У зв'язку з залишенням відповідачем вказаної претензії без задоволення, Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень м.Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 11 340,00 грн. на підставі ст.ст.24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відповідачем (відправником) у залізничній накладній коду одержувача вантажу, що є підставою для застосування передбаченої ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідальності; по-друге, допущена при складенні акта загальної форми технічна помилка при зазначенні номера одного з вагонів не позбавляє даний акт доказової сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна —основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони —одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Факт неправильного зазначення відповідачем у накладній №50001709 коду одержувача вантажу (3667 замість 7836) встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актом загальної форми від 26.12.2007 р. ГУ-23 №5457, і відповідачем не заперечується.

За таких обставин, висновки господарських судів про наявність підстав для застосування до вантажовідправника відповідальності, передбаченої ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України вигляді сплати штрафу, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що, позивач —Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень м.Харків як залізниця призначення є неналежним позивачем не можуть бути взяті до уваги, оскільки Статут залізниць України не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення чи призначення) належить право вимагати стягнення цього штрафу, а також не встановлює будь-яких обмежень, у зв'язку з чим такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення.

Що стосується посилання відповідача на неправильне зазначення в акті загальної форми ГУ-23 №5457 від 26.12.2007 р. номера одного з семи вагонів, то колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про те, що допущена при складенні акта загальної форми технічна помилка при зазначенні номера одного з вагонів не позбавляє даний акт доказової сили, оскільки факт відправки відповідачем за залізничною накладною №50001709 семи вагонів на ст.Лозова Південної залізниці на адресу Державного підприємства "Укрспецвагон" і зазначення у вказаній накладній неправильного коду одержувача встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №17/85 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №17/85 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №17/85—без змін.