31/249 Про стягнення заборгованості за договором про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії - 29.01.2009 Прийняття

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 28.01.09 у зв’язку з відрядженням судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Волковицька Н.О.

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Ренесанс" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Професійний захист" про стягнення 60 322,05 грн., з них 56 037,24 грн. основного боргу, 3 581,87 грн. пені, 702,94 грн. 3% річних. До прийняття рішення позивач надав клопотання про уточнення суми основного боргу та зменшив вказаним клопотанням суму основного боргу до 53 799,44 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.07.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008, позов задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Професійний захист" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Ренесанс" 53 799,44 грн. основного боргу, 702,94 грн. 3% річних, 3 581,87 грн. пені.

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Професійний захист" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення від 03.07.2008 господарського суду м.Києва та постанову від 13.10.2008 Київського апеляційного господарського суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.11.2004 укладено Договір №6-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору предметом Договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. Договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконання договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кожна із сторін, що підписали цей Договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй ризики в перестрахуванні (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Згідно з п. 1.4. Договору ковер-нотою є форма конкретного договору факультативного перестрахування у вигляді документу-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахуванні (ретроцесії) ризику.

Страховиком (цедентом) є сторона Договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною, або Перестрахувальником.

Перестраховиком є сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини обов'язків страховика (цедента) перед страхувальником при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися приймаючою стороною, цесіонером або цесіонарієм.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору пропозиція конкретного ризику у перестрахуванні здійснюється шляхом направлення перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв'язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень Договору, інші умови. Якщо перестраховик згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ в обумовлений Договором термін, завіряє круглою печаткою та направляє перестрахувальнику.

Згідно з розділом 3 Договору сторони зобов'язалися здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризиків на умовах: правил страховика (перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії) та цього Договору, якщо письмово не погоджено інше.

Підпунктом 3.1.4. Договору перестрахувальник прийняв на себе зобов'язання щодо: перерахування перестраховику перестрахувальних (ретроцесійних) премій у розмірах та в терміни, обумовлені конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

Згідно з пп. 3.3.3. Договору перестраховик зобов'язався перераховувати перестрахувальнику або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу) відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (рецесії), протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника наступних документів: письмової заяви перестрахувальника з розрахунком частини страхового відшкодування (калькуляції), що підлягає виплаті перестраховиком, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страхового полісу), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних та інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування перестрахувальником суми страхового відшкодування страхувальнику (за винятком, коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії).

Відповідно до пп. 3.3.4. Договору перестраховик прийняв на себе зобов'язання перераховувати на рахунок перестрахувальника частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності протягом 3 банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування.

Згідно з розділом 4 Договору перестрахувальник перераховує перестраховику частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами конкретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлено інше (пп. 4.1.). Перестрахувальник зобов'язаний виплатити перестраховику частину грошових коштів пропорційно частці його відповідальності по конкретних договорах перестрахування (ретроцесії), які отримані по регрес них позовах або від реалізації майна протягом 5 банківських днів з дати отримання грошових коштів від третіх осіб (пп. 4.3.). Перестраховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку за заявою перестрахувальника (страховика) здійснити виплату страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії) безпосередньо страхувальнику (вигодонабувачу) у випадку неплатоспроможності перестрахувальника (страховика) (пп. 4.4).

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у випадку порушення однією з сторін умов розрахунків, визначених умовами Договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме у період, коли вступить з силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на виконання умов договору №6-ФП від 01.11.2004 про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії сторонами було укладено наступні ковер-ноти, відповідно до яких ЗАТ "СК "Професійний захист" прийняло на себе зобов'язання перестраховика: №01622.30-01.00/1 від 25.04.2006 (страхувальник Сінчук В.О.); №02012.30-01.00/1 від 30.01.2007 (страхувальник Гложик І.З.); №01843.30-01.02/5 від 04.10.2006 (страхувальник Кіяк Я.М.); №01774.30-01.00/2 від 11.08.2006 (страхувальник Арутюнов Г.А.); №02371.30-01.15/3 від 03.08.2007 (страхувальник Подолюк Ю.К.); №02223.30-01.00/11 від 12.06.2007 (страхувальник Лавренюк С.В.); №01027.30-05.00/3 від 11.10.2006 (страхувальник Большаков М.М.); №01863.30-01.15/4 від 19.10.2006 (страхувальник Огура В.Л.); №01017.301-05.00/1 від 16.08.2006 (страхувальник Сисін О.А.); №01882.30-01.00/1 від 13.11.2006 (страхувальник Задирака Г.В.); №01787.30-01.15 від 19.08.2006 (страхувальник Іваш Р.І.); №01884.30-01.00/4 від 06.11.2005 (страхувальник ТзДВ "Київське страхове товариство"); №01088.30-05.00/2 від 14.02.2007 (страхувальник Лисенко Д.Ю.); №01426.30-01.02/1 від 19.10.2005 (страхувальник ТОВ "Гавар"); №01011.30-05.00/1 від 14.07.2006 (страхувальник Большаков М.М.); №01023.30-03.00/5 від 11.12.2006 (страхувальник ТзОВ "Укрпол"); №02009.30-01.02/6 від 26.01.2007 (страхувальник Кук М.М.); №01049.30-05.00/5 від 25.12.2006 (страхувальник Лебедєва О.А.); №01891.30-01.15/4 від 20.11.2006 (страхувальник Кіщук А.І.); №01934.30-01.00/2 від 04.12.2006 (страхувальник Маслюк А.Д.).

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття місцевим судом рішення по справі, ковер-ноти, на які посилається суд в оскаржуваному рішення, були відсутні, хоча вони визначають умови та порядок сплати перестрахових премій відповідачу, а були додані відповідачем до матеріалів справи тільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У 2007 році по зазначених ковер-нотах мало місце настання страхових випадків. ЗАТ "СК "Ренесанс" на адресу ЗАТ "СК "Професійний захист" були відправлені відповідні пакети документів з врегулювання збитків з розміром страхового утримання, загальною сумою 53 799, 44 грн.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахуванням є страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника та страхового акту.

Строк виконання зобов'язання щодо перерахування частини страхового відшкодування передбачений пп. 3.3.3. Договору, відповідно до якого перерахування такої частини страхового відшкодування підлягає здійсненню відповідачем протягом 15 банківських днів з дня отримання від позивача відповідних документів.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем (боржником) було належним чином виконано зобов'язання та у передбачений пп. 3.3.3. Договору строк було перераховано грошові кошти на користь позивача. Посилання відповідача на ту обставину, що перерахунок зазначеної суми грошових коштів не було здійснено ним у зв'язку з наявністю заборгованості позивача перед ним за іншими платежами, суд не прийняв до уваги, так як відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями Договору не передбачено зв'язку та залежності між виплатою позивачем на користь відповідача перестрахувальних (ретроцесійних) премій та виплатою відповідачем на користь позивача страхового відшкодування та з висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання щодо належного виконання зобов'язань по виплаті страхових премій за ковер-нотами не є предметом спору у даній справі та вважає їх таким, що не відповідають умовам договору та Закону України "Про страхування з огляду на наступне.

Перестрахувальник, в силу п. 3.1.4. Договору зобов'язався перераховувати перестраховику перестрахувальні (ретроцесійні) премії у розмірах та в терміни, обумовлені конкретним договором факультативного перестрахування (ретроцесії), та передбачені п. 4.1 договору.

Перестрахувальник (позивач) перераховує перестраховику (відповідачу) частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами конкретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлено інше (п. 4.1.).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Крім того, статтею 21 Закону України "Про страхування" та статтею 989 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із обов'язків страхувальника (перестрахувальника) є своєчасне внесення страхових платежів (внесків, премій) у розмірі встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та касаційній скарзі відповідач визнав свій борг перед позивачем по страховому відшкодуванню у сумі 34 919,68 грн., а тому колегія суддів приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 34 919,68 грн. підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18 879,76 грн. та вважає, що в цій частині рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по ковер-ноту №02012.30-01.00/1 від 30.01.2007 (страхувальник Гложик І.З.) страхова премія повинна була сплачуватися 4 рівними платежами по 277,50 грн., а судом прийнято в якості доказів оплати перестрахової винагороди копії платіжних доручень, які дублюються, а саме два платіжних доручення №9040 від 08.05.2007 на оплату другого платежу по договору факультативного перестрахування по ковер-ноту №02012.30-01.00/1 від 30.01.2007, докази оплати 4 платежу в матеріалах справи відсутні. Крім того, як вбачається із страхового акту № СА/02012.30-01.00/1 виплата страхового відшкодування повелася шляхом взаємозаліку зустрічних вимог на суму 152,16 грн., а позивач просив стягнути з відповідача страхове утримання в сумі 317,98 грн.

По ковер-ноту №02223.30-01.00/11 від 12.06.2007 (страхувальник Лавренюк С.В.) страхова премія повинна була сплачуватися 4 рівними платежами по 512,50 грн., а надано тільки одне платіжне доручення №11379 від 21.09.2007 на оплату другого платежу. По ковер-ноту №01884.30-01.00/4 від 06.11.2006 (страхувальник ТДВ "Київське страхове товариство") страхова премія також повинна була сплачуватися 4 рівними, а докази оплати 4 платежу в матеріалах справи відсутні.

Крім того, скаржник зазначає, що по деяких заявлених ковер-нотах відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, на підставі статті 26 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а судами попередніх інстанцій, всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України правової оцінки вказаним обставинам надано не було.

Оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого суду та постанова апеляції в частині стягнення пені та 3% річних також підлягають скасуванню та направленню на новий розгляд.

Крім того, щодо стягнення з відповідача пені колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а позивачем по деяких ковер-нотах нараховано та судами попередніх інстанцій задоволено пеню за 243 дні прострочення, що суперечить зазначеній нормі Господарського кодексу (436-15) .

Враховуючи вимоги статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення у справі в частині стягнення з відповідача 18 879,76 грн. основного боргу, 3 581,87 грн. пені та 702,94 грн. 3% річних підлягають скасуванню, а справа в цій частині –направленню на новий розгляд., в частині стягнення з відповідача 34 919,68 грн. основного боргу - залишенню без змін.

При н овому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Професійний захист" задовольнити частково.

Постанову від 13.10.2008 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 03.07.2008 господарського суду м.Києва у справі №31/249 господарського суду м.Києва в частині стягнення з відповідача 18 879,76 грн. основного боргу, 3 581,87 грн. пені та 702,94 грн. 3% річних скасувати; справу № 31/249 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.