Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) "Балаклійське підприємство по птахівництву" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ТРЕЙД" про стягнення 34426,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" згідно з накладними на виконання укладеного між сторонами договору поставки поставило відповідачеві товар, за який останній розрахувався частково, в результаті чого утворилася заборгованість у вказаному розмірі. Позивачем на адресу ТОВ "ТРЕЙД" була надіслана претензія про повну оплату поставленого товару, однак останнє відмовилось сплатити борг.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2008 року (суддя Кутіщева Н.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року (судді: Колодій Н.А., Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.), позов задоволений повністю, з ТОВ "ТРЕЙД" на користь СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" стягнуто 34426,18 грн. та відповідні судові витрати.

Судові рішення мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 205, 626 Цивільного кодексу України, на ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України та тим, що хоча угода між сторонами у справі в письмовій формі не укладалась, проте дії сторін свідчать про волевиявлення сторін на встановлення правовідносин, характерних для договору поставки, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачеві товару, який останній прийняв, розрахувавшись за цей товар лише частково, доказів повної оплати відповідачем не надано.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "ТРЕЙД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, неврахування норм ст.ст. 208, 712 Цивільного кодексу України. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що договір поставки між сторонами в письмовій формі не укладався, тому у відповідача не виникло обов'язку оплатити отриманий від позивача товар; крім того, останнім поставлений товар неналежної якості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2005року між СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" (Продавець) та ТОВ "ТРЕЙД" (Покупець) укладений договір поставки №20 товару –добових курчат м'ясного кросу "Гібро", на виконання умов якого Продавець згідно з накладними поставив Покупцеві продукцію на суму 88905,64грн., а Покупець прийняв цей товар, що підтверджується відповідними довіреностями, однак перерахував Продавцеві кошти лише в сумі 53 745,02 грн. Відповідно до накладної №РН-01423 від 28.09.2006 року, якою відповідачеві були поставлені курчата "Гібро" в обумовленій кількості, заборгованість за отриманий відповідачем товар склала 34426,18 грн.

СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" 05.02.2008 року направило на адресу ТОВ "ТРЕЙД" претензію з вимогою оплатити борг за отриманий товар, на що отримав відмову.

Таким чином на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість становила 34426,18 грн. і доказів сплати цієї суми відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 11 Цивільного Кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За правилами ст. 208 цього Кодексу правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 207 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Аналогічні норми містить і ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З приписів глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) вбачається, що істотними умовами договору купівлі-продажу є його предмет (асортимент, кількість,) та ціна.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору поставки, який є одним із видів договору купівлі-продажу. Факт поставки товару згідно з накладною №РН-01423 від 28.09.2006 року, яка містить найменування продукції з зазначенням кількості, ціни та підписана представниками сторін за наявності довіреності на отримання товару, встановлений судами попередніх інстанцій і відповідачем не заперечувався.

Наведене свідчить, що сторони узгодили усі істотні умови для договору купівлі-продажу. Характер відносин між сторонами з урахуванням встановлення судом першої інстанції факту передачі товарно-матеріальних цінностей за накладною із зазначенням асортименту, кількості і ціни товару та отримання його представником відповідача підтверджує виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків також і з огляду на положення ст.ст. 530, 657 Цивільного кодексу України. Таким чином спростовуються доводи касаційної скарги про те, що за відсутності договору поставки укладеного в письмовій формі у скаржника не виникло обов'язку сплатити за отриманий товар.

З урахуванням вищенаведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, господарські суди дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача на поставку позивачем товару неналежної якості були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і мотивовано відхилені цим судом, як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки судами попередніх інстанцій доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року у справі №7/216/08 залишити без змін.