Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 26/164 за позовом відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про визнання договору недійсним, –

У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про визнання недійсним договору № 151 від 28 січня 2004 року на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж, укладеного між сторонами, посилаючись на неправомірність його укладення, а саме, підписання спірного договору з боку відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" особою, що перевищила надані їй повноваження.

Рішенням господарського суду м. Києва від 5 червня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, вказаним судом зазначено, що дії про прийняття оспорюваного правочину до виконання підтверджуються підписаними сторонами актами виконаних робіт, а також частковими оплатами, які проводились за цим договором, у зв'язку з чим на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 275778,91 грн., а тому господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вчиняв дії, які фактично свідчили про прийняття договору та визнання його укладеним, і підстави для задоволення позову відсутні.

При розгляді даної справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з вказаним висновком та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Проте, з викладеною позицією попередніх судових інстанцій погодитися не можна, оскільки судові рішення у справі постановлені з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень у справі, попередні судові інстанції посилались на певні акти виконаних робіт, підписані сторонами, часткову оплату, що проводилася за спірним договором, та факт надходження на рахунок відповідача коштів в сумі 275778,91 грн.

Проте, в матеріалах справи вказані документи та документи, що підтверджують наведені факти, відсутні.

З огляду на викладене, слід визнати, що висновки попередніх судових інстанцій ґрунтуються на доказах, які в матеріалах справи відсутні, а тому прийняті судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, що тягне за собою неправильне застосування норм матеріального права.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 5 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 26/164 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.