2-17/9353-2007 Про визнання договору купівлі –продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності - 27.01.2009 Прийняття

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Світ-Послуг" про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2007 року (суддя Гайворонськи В.І.) позов задоволено;

визнано дійсним договір купівлі –продажу нерухомого майна від 01 липня 2007 року, що був укладений між Приватним підприємством "Світ-Послуг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест";

визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест" право власності на об`єкти нерухомого майна розташовані на вул. Бархатовій 92 у м. Сімферополі, а саме: цех (літ. "А" за планом), цех (літ. "Б" за планом), насосна (літ. "В" за планом), котельня (літ. "Г" за планом), насосна –пожежне депо (літ. "Д" за планом), гараж –майстерні (літ. "Е" за планом), котельня (літ. "Ж" за планом), адміністративно –виробничий корпус (літ. "З" за планом), гараж –диспетчерська (літ. "К" за планом), контрольно –пропускний пункт (літ. "Л" за планом), цех (недобудова) (літ. "М" за планом), сарай (літ. "Н" за планом), споруди (№1-№12 за планом), мощення ( I за планом).

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест" у дохід держбюджету України 24983,00 грн. державного мита, а також 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

стягнуто з Приватного підприємства "Світ-Послуг" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест" судові витрати- 25085 грн. державного мита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням. В якому просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги касаційного подання Заступник Генерального прокурора України обґрунтовує тим, що рішення господарського суду прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що 01 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партенітінвест" та Приватним підприємством "Світ-Послуг" було укладено договір купівлі –продажу нерухомого майна, предметом якого були об`єкти нерухомого майна, розташовані на вул. Бархатовій 92 у м. Сімферополі, а саме: цех (літ. "А" за планом), цех (літ. "Б" за планом), насосна (літ. "В" за планом), котельня (літ. "Г" за планом), насосна –пожежне депо (літ. "Д" за планом), гараж –майстерні (літ. "Е" за планом), котельня (літ. "Ж" за планом), адміністративно –виробничий корпус (літ. "З" за планом), гараж –диспетчерська (літ. "К" за планом), контрольно-пропускний пункт (літ. "Л" за планом), цех (недобудова) (літ. "М" за планом), сарай (літ. "Н" за планом), споруди (№1-№12 за планом), мощення ( I за планом).

01 липня 2007 року між ТОВ "ПАРТЕНІТІНВЕСТ"та ПП "СВІТ-ПОСЛУГ" було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 липня 2007 року, розташовані на вул. Бархатовій 92 у м. Сімферополі, а саме: цех (літ. "А"за планом), цех (літ. "Б"за планом), насосна (літ. "В"за планом), котельня (літ. "Г"за планом), насосна –пожежне депо (літ. "Д"за планом), гараж –майстерні (літ. "Е"за планом), котельня (літ. "Ж"за планом), адміністративно –виробничий корпус (літ. "З"за планом), гараж –диспетчерська (літ. "К"за планом), контрольно –пропускний пункт (літ. "Л"за планом), цех (недобудова) (літ. "М"за планом), сарай (літ. "Н"за планом), споруди (№1-№12 за планом), мощення ( I за планом), що свідчить про часткове виконання умов договору сторонами.

У відповідності до вимог ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 4.4. зазначеного договору сторони засвідчують цей договір нотаріально впродовж 10 календарних днів з моменту підписання договору сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що в процесі підготовки відповідної документації, з`ясувалось, що відповідач не має достатнього пакету право установчих документів на зазначені в договорі об`єкти нерухомості, а саме: у відповідача відсутні документи, що підтверджують його право власності на зазначені об`єкти нерухомості. Спірне майно в Сімферопольському міжміському бюро Реєстрації технічної інвентаризації не зареєстровано, оскільки останнє є недобудовою та в експлуатацію не введено.

Що й стало причиною для звернення позивача до суду у відповідності до вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вищий господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 203 ЦК України однієї з умов дійсності правочина є дотримання форми правочина, а також його державна реєстрація в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до ст. 209 –210 ЦК України (435-15) правочини, пов`язані з відчуженням нерухомого майна, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації за умови їх дійсності.

Ст. 219 –220 ЦК України (435-15) передбачено, якщо сторони досягли згоди по всіх суттєвих умовах договору відбулося повне, або часткове виконання умов договору, але одна сторона ухиляється від його укладання, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності до ч.2 ст. 219 ЦК України суд може визнати правочин дійсним, якщо було встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волі.

Факт неможливості нотаріального посвідчення договору купівлі –продажу нерухомого майна від 01. 07. 2007 року не залежить від волі відповідача, встановлений господарським судом Автономної Республіки Крим, оскільки право директора ТОВ "ПАРТЕНІТІНВЕСТ" та директора ПП "СВІТ-ПОСЛУГ" на підписання договору купівлі –продажу нерухомого майна підтверджується статутними документами сторін, та як встановлено судом відповідає справжній волі осіб, які його вчинила.

Крім того, необхідно зазначити, що колегія суддів Вищого господарського суду України з поданого касаційного подання не вбачає будь-яких порушень майнових прав Національної академії наук України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про належність спірного майна Національній академії наук України. Про відсутність у Генеральної прокуратури будь-яких правоустановчих документів, які свідчили б про належність спірного майна Національній академії наук України підтвердив у засіданні представник Генеральної прокуратури України.

З листа Національної академії наук України на адресу Генеральної прокуратури України не видно стосовно якого саме майна порушено їхні майнові права, тобто взагалі відсутній перелік майна, щодо якого заявляються права.

Право власності на нерухоме майно розташоване в місті Сімферополі по вул. Бархатовій, 92 не зареєстровано, про що свідчить довідка Сімферопольського міжміського бюро Реєстрації технічної інвентаризації від 13 липня 2007 року, що в свою чергу спростовує посилання Заступника Генерального прокурора України в своєму касаційному поданні про належність спірного майна третім особам.

Таким чином, у суду касаційної інстанції відсутні будь-які підстави вважати порушеними майнові права Національної академії наук України, у зв'язку з укладанням спірного договору купівлі-продажу в якому останні не є стороною.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 25.07.2006р. № 69/8-05 та в постанові ВСУ від 27.09.2005р. № 13/529пд зазначається, що права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України. До них відносяться: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, необхідно зазначити, що Верховний суд у своїй постанові від 26 лютого 2008 у справі №2-17/5421-2007 зазначив, що Вищий господарський суд України скасовуючи рішення суду першої інстанції безпідставно вказав на необхідність залучення до участі у справі особи, фактично визнавши її право власності на спірне майно, оскільки у разі наявності у останньої правовстановлюючих документів на спірне майно, вона має право звернутися до суду з відповідним позовом, який буде предметом окремого судового розгляду.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційного подання не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційного подання, а тому рішення господарського суду інстанції слід залишити без змін, а касаційне подання - без задоволення.