11/230-08 Про стягнення збитків внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором поставки - 27.01.2009 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Об'єднання "Дніпроенергобудпром" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дпіпрообленерго" і просило суд стягнути з останнього 11 157,30 грн. збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 06.08.2007р. №1657/07.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок надання відповідачем позивачу невірних залізничних реквізитів станцій призначення, а саме "код одержувача", які позивач у подальшому зазначив у перевізних документах, що оформлялися при відвантаженні відповідачу товару, з позивача було стягнуто штраф у сумі 10 930,0 грн., передбачений Статутом залізниць України. Вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача, як збитки, понесені ним у зв'язку з неналежним виконанням останнім договірних зобов'язань, а також просить стягнути з відповідача судові витрати на державне мито у сумі 109,30 грн. та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, присуджених до стягнення з позивача, крім штрафу, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2008р. в іншій справі №2/109 за позовом ДП "Придніпровська залізниця" до ВАТ "Об'єднання "Дніпроенергобудпром" про стягнення 10 930,0 грн. штрафу.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що факт невірного зазначення коду отримувача був встановлений рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2008р. під час розгляду справи №2/109, в якій відповідач участі не брав, а тому такий факт не має преюдиційного значення для даної справи. Також вказує на відсутність підстав для стягнення з нього збитків, так як позивачем не доведено факту господарського порушення відповідачем норм закону, умов договору тощо.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 10 930,0 грн. основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10 930,0 грн., постановою від 28.10.2008р. (головуючий, суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко А.К., Кузнецова І.Л.) змінив резолютивну частину рішення. Відповідно до постанови з відповідача присуджено до стягнення 10 930,0 грн. збитків.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що стягнений з позивача штраф є для нього збитками, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №1657/07 від 06.08.2007р.

Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення 227,20 грн., суди виходили з того, що вказана сума є витратами, пов'язаними з розглядом іншої справи №2/109, а не збитками, пов'язаними з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором поставки.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати частково як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (покупець) та ЗАТ "Об'єднання "Дніпроенергопромбуд" (постачальник) укладено договір поставки №1657/07 від 06.08.2007 за умовами якого, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) стойки СВ 10,5-5,0 та СВ 9,5-2.0, а останній –прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах, обумовлених цим договором.

Поставка продукції здійснюється постачальником на умовах СРТ залізнична станція перевізника правил Інкотермс –2000 (пункт 3.1. договору).

Пунктом 3.9 договору передбачено, що покупець додатково надає залізничні реквізити станцій призначення протягом 2-х днів після підписання договору.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи відповідач взяті на себе зобов'язання, передбачені п.3.9 договору, виконав неналежним чином.

Так, 07.08.2007р. відповідачем було надіслано позивачу лист №708, де було зазначено найменування залізничних станцій, назви отримувачів, коди залізничних станцій, коди платників, коди отримувачів, зокрема, 13 позиція зазначеного листа містила такі дані - "ст.Синельніково – 2 Придніпровської заліз.; Одержувач –Синельніківський РЕМ, його адреса; в графі "код одержувача" було зазначено - №2211 (а.с.15-17).

Вказані у листі відповідача дані, позивач зазначив у перевізних документах, що оформлювались ним при відвантаженні відповідачу товару, визначеного умовами договору поставки №165/07 від 06.08.2007р.

Проте, вірний код одержувача вантажу Синельниківського РЕМ на момент складання вказаного вище листа відповідача був №2874, а не №2211, що підтверджується укладеним між ДП "Придніпровська залізниця" та структурною одиницею Синельниківського РЕМ ДП "ЕК "Дніпрообленерго" договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР.ДН-1/07-6317648/нюп469 від 02.02.2007 (а.с.30).

Факт неправильного зазначення позивачем перевізних документах коду одержувача вантажу –Синельніковського РЕМ було встановлено також рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2008р. в іншій справі №2/109, за результатами розгляду якої, з позивача на користь ДП "Придніпровська залізниця" стягнуто штраф у сумі 10 930,0 грн., передбачений Статутом залізниць України (а.с.9-11).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право, зокрема, на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

В силу ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте відповідач не довів відсутності своєї вини у неналежному виконанні ним умов пункту 3.9 договору, внаслідок чого позивачу було завдано збитки у вигляді накладеного на нього штрафу.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

В силу ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Фактичні обставини справи свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов п.3.9 договору поставки щодо надання залізничних реквізитів стацій призначення позивачу завдано збитків (додаткових витрат) у вигляді сплати штрафу.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій та вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України. Відповідно до ч.2 ст. 111 ГПК України не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Тим більше, що порушені скаржником у касаційній скарзі питання були предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана вичерпна правова оцінка з урахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. у справі №11/230-08 - без змін.