Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сканер", м. Київ (далі –ТОВ "НВП "Сканер")

на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2008

зі справи № 17/179

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт", м. Київ (далі –ТОВ "Компанія "Просвіт")

до ТОВ "НВП "Сканер"

про стягнення 33 085, 08 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Пенькова Е.О.,

відповідача –Клепацького М.М.

Позов було подано про стягнення суми 5655, 02 грн. на відшкодування реальних збитків і суми 27430, 06 грн. на відшкодування упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2008 (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено частково; з ТОВ "НВП "Сканер" стягнуто на користь ТОВ "Компанія "Просвіт" 5655, 02 грн. збитків і 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статей 14, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань, внаслідок чого позивач зазнав збитків у сумі 5655, 02 грн., а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди є недоведеними та необґрунтованими.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "НВП "Сканер" просить оскаржуване судове рішення з даної справи скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції та стягнути з ТОВ "Компанія "Просвіт" суму державного мита, сплаченого з касаційної скарги. Скаргу мотивовано прийняттям відповідного рішення за неправильного застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права і за неповного дослідження матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- згідно з договором від 01.04.2007 № 31/07 на виконання робіт з обслуговування комп’ютерної техніки, локальної мережі, станцій та серверів (далі –Договір), укладеним сторонами у справі, ТОВ "Компанія "Просвіт" доручило, а ТОВ "НВП "Сканер" взяло на себе зобов’язання виконати роботи з обслуговування комп’ютерної техніки в обсягах: 17 робочих станцій та 2 сервери (поштовий і доменний) і локальної мережі замовника (ТОВ "Компанія "Просвіт"), по захисту локальної мережі та інформаційної бази від несанкціонованого доступу третіх осіб через мережу Інтернет (пункт 1.1 цього договору);

- згідно з умовами Договору:

ТОВ "НВП "Сканер" зобов’язане було щоденно виконувати такі види робіт: діагностика, настройка, інсталяція лише програмних продуктів, регламентне обслуговування за переліком, наведеним у Додатку № 1 до Договору, консультації та підтримка по телефону, віддалене управління у разі виникнення в робочий час екстрених ситуацій, критичних збоїв обладнання або програмного забезпечення, в результаті яких неможлива основна діяльність замовника; виконавець (ТОВ "НВП "Сканер") забезпечує виїзд свого представника для усунення несправностей протягом 2-х годин з моменту узгодження необхідності виїзду (пункт 2.4);

ТОВ "Компанія "Просвіт" зобов’язана оплачувати вартість робіт у розмірі, встановленому Договором;

Договір укладено на строк з 01.04.2007 по 31.08.2007 (пункт 7.1);

виконання робіт завершується підписанням акта здачі-приймання виконаних робіт не менше одного разу на місяць в обсягах, передбачених пунктом 4.2 Договору (пункт 5.3);

- за твердженням ТОВ "Компанія "Просвіт", 03.09.2007 сервер "почав некоректно працювати", у зв’язку з чим контролер жорстких дисків (пристрій, який здійснює управління діяльністю жорсткого диску, на якому зберігається інформація) припинив свою роботу; через це працівники названого товариства не мали доступу до програми 1С та не могли здійснювати свої робочі функції: відпуск та реалізацію товару ТОВ "Компанія "Просвіт";

- крім того, за твердженням ТОВ "Компанія "Просвіт", ТОВ "НВП "Сканер" на порушення умов Договору не здійснювало постійне створення резервних копій, ТОВ "Компанія "Просвіт" не змогло відновити в повному обсязі коректну роботу сервера;

- ТОВ "Компанія "Просвіт" звернулося по допомогу до сторонньої організації –ТОВ "ЕПОС", яка виконала роботи з відновлення інформації на жорстких дисках; вартість робіт склала 5655, 02 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією на видачу виробів з ремонту;

- ТОВ "Компанія "Просвіт" не подано доказів на підтвердження наявності упущеної вигоди в сумі 27430, 06 грн., а саме –на підтвердження обставин, що свідчили б про можливе отримання магазином і складом цього товариства виручки й доходу "в період непрацездатності сервера".

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України:

- учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено;

- під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 названого Кодексу до складу збитків віднесено, зокрема: додаткові витрати (в тому числі вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язань другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Судом першої інстанції у прийнятті оскаржуваного рішення цілком слушно зазначено, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями цієї особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Проте сам же суд першої інстанції й не з’ясував у розгляді справи наявності усіх наведених умов.

Так, у даному рішенні вказано, що "позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов’язань за Договором, а також доведено, що саме через дії (бездіяльність) відповідача позивач зазнав збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг сторонньої організації у розмірі 5655, 02 грн."

З цього приводу скаржником цілком вірно зазначено про невизначеність судом того, дією або бездіяльністю відповідача було завдано збитків позивачеві, причому така визначеність є обов’язковою для правильного розгляду справи, оскільки, якщо йдеться про бездіяльність відповідача, то предметом дослідження у справі мала бути наявність чи відсутність сервісного обслуговування відповідачем техніки позивача, а якщо про дії відповідача, то таким предметом мусила бути якість виконаних відповідачем робіт.

Із встановлених місцевим господарським судом обставин вбачається, що строк дії Договору закінчився 31.08.2007, а сервер, за твердженням позивача, почав "некоректно працювати" 03.09.2007 і виконання робіт з відновлення інформації ТОВ "ЕПОС" здійснювалося у вересні 2007 року, тобто спірні правовідносини виникли після закінчення дії Договору.

Відтак місцевим господарським судом належним чином не з’ясовано обставини, пов’язані з наявністю або відсутністю як причинно-наслідкового зв’язку між діями (чи бездіяльністю) відповідача та збитками, так і вини останнього.

Не встановивши обставин, що є складовими фактично-доказової основи даного спору, суд першої інстанції припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування місцевим господарським судом й норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України (435-15) і Господарського кодексу України (436-15) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підлягають перевірці належними засобами доказування й доводи скаржника про те, що жорсткий диск, на який відповідачем 07.09.2007 було відновлено інформацію, і жорсткий диск, з якого ТОВ "ЕПОС" відновлювало інформацію, мають різні номери, тобто зазначені жорсткі диски також є різними, що, на думку скаржника, спростовує твердження про неякісне виконання ним робіт за Договором.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну правову оцінку, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і вирішити спір відповідно до закону. Під час нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу усіх судових витрат у ній.

Керуючись статтями 111-7 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сканер" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2008 зі справи № 17/179 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.