Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

за участю представника прокуратури –Громадського С.О. та представника Вишгородської районної державної адміністрації –Білоножка Р.В. дов. №7-20/15 від 12.01.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне подання першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2008 року у справі господарського суду Київської області за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ "Метос", треті особи –Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області та Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

У травні 2008 року міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся до господарського суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ "Метос" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2005 року площею 9,98 га під розміщення садівницького товариства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 27 серпня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2008 року апеляційне подання міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства залишено без задоволення, а рішення –без зміни.

У касаційному поданні прокуратура просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2008 року та рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2008 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заявник вважає, що судами порушено положення ст. ст. 20, 57 Земельного Кодексу України.

Представники ТОВ "Метос" та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16 лютого 2005 року між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ "Метос" було укладено спірний договір оренди земельної ділянки.

10 березня 2005 року даний договір зареєстровано у Київській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Вбачається, що позивач, як на підставу недійсності правочину, вказує на порушення Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області встановленого законом порядку передачі зазначеної земельної ділянки в оренду.

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України закріплено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Вбачається, що ст. ст. 118, 123 Земельного кодексу України визначають порядок отримання земельних ділянок в оренду.

Частиною 5 статті 149 Земельного Кодексу України, в редакції чинній на момент укладення спірного договору оренди, було встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо.

Відповідно до положень статті 17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Частиною 12 перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) , в редакції чинній на момент укладення спірного договору оренди, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судами було встановлено, що передана в оренду земельна ділянка знаходиться на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту та, до передачі її в оренду ТОВ "Метос", перебувала на праві постійного користування у Вище-Дубечанського держлісгоспу.

Відтак, суди підставно прийшли до висновку, що Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, в межах наданих законом повноважень, було прийнято рішення від 31 січня 2005 року № 7-25/82 про надання ТОВ "Метос" дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки.

Встановлено, що в межах, визначених зазначеним дозволом, ТОВ "Метос" було розроблено проект відведення земельної ділянки під розміщення садівницького товариства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Також встановлено, що зазначений проект відведення у відповідності з вимогами частини 6 ст. 123 Земельного кодексу України був погоджений із землекористувачем - Вище-Дубечанським держлісгоспом, Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області, Вишгородським районним відділом земельних ресурсів, Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, Вишгородською районною санітарно-епідеміологічною станцією Київської області, Київською санітарно-епідеміологічною станцією, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київським обласним центром охорони пам'яток історії, археології та мистецтва і одержано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

Вбачається, що з урахуванням зазначених погоджень та враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи Вишгородською районною адміністрацією Київської області, згідно розпорядження №14 лютого 2008 року №74 було затверджено поданий ТОВ "Метос" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, зазначеним розпорядженням, на підставі згоди Вище-Дубечанського держлісгоспу у останнього вилучено із постійного користування земельну ділянку площею 9,98 га та вирішено надати останню ТОВ "Метос" в оренду строком на 49 років під розміщення садівницького товариства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району за межами населеного пункту.

З огляду на встановлені судами обставини, вбачається, що Вишгородською районною адміністрацією Київської області в межах повноважень, наданих ст. ст. 17, 149 Земельного кодексу України та з дотриманням порядку, встановленого ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України було вчинено дії щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, перевіривши твердження заявника щодо того, що судами порушено положення ст. ст. 20, 57 Земельного Кодексу України Вищий господарський суд України приходить до висновку, що останні спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, недостовірність яких заявник не довів.

Відтак, наведене дає підстави стверджувати, що суди дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2008 року –без зміни.