Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) від 18.04.2008р., у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промфінгруп" право власності на нежитлові приміщення підвалу з №№57,58, приміщення (в літ А) загальною площею 1209,10 кв.м., що знаходяться за аАДРЕСА_1

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські зорі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфінгруп" 85 грн., державного мита та 118 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Промфінгруп" зайво сплачене мито в розмірі 200015грн., сплачене квитанцією №334 від 17.03.2008.

Треті особи ОСОБА_1., ОСОБА_2., звернулися з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2008р., в якій, посилаючись на те, що рішенням порушено їх право на участь у судовому процесі, що передбачено ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42, 43 ГПК України, та норми матеріального права, просять його скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та заявників касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в частині обставин, визначених у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, які мають значення для справи,їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судове рішення не відповідає вимогам, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено що:

25.08.2005 року між ТОВ "Дніпровські зорі" (продавець) та ТОВ "Промфінгруп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., зареєстрований в реєстрі за №765 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити нежитлові приміщення (№№57,58 в літ А), що знаходяться за АДРЕСА_1

Передачу майна сторони оформили актом прийому-передачі №1 від 26.08.2005 року.

Договір підписано директором ОСОБА_6., з боку відповідача та генеральним директором ОСОБА_7з боку позивача.

Суд першої інстанції, здійснюючи розгляд справи, визнав основний позов не обґрунтованим, а права позивача, відповідно, не порушеними відповідачем та задовольнив, при цьому, зустрічний позов про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із даним висновком суду та вважає, що він ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи.

Місцевий суд розглянув спір та виніс рішення по справі без участі третіх осіб 18.04.2008 року.

Згідно матеріалів справи треті особи залучені до участі у справі ухвалою господарського суду від 07.04.2008 року вперше не з'явилися в судове засідання 18.04.2008 року, однак, суд не вживав заходів для перевірки причин їх відсутності і вирішив спір в їх відсутності.

Суд ігнорував при цьому викладені в ухвалі від 07.04.2008 року умови щодо участі в судовому засіданні та необхідності подання третіми особами документів для вирішення спору.

Наведене є порушенням вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, згідно яких суд відкладає розгляд справи у разі нез'явлення представників сторін, інших учасників судового процесу в судове засідання, неподання витребуваних судом документів.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд дійшов висновку щодо правомочності підписання спірного договору, з боку позивача, директором ОСОБА_7з посиланням на ст. 207 Цивільного кодексу України, п. 9.11 Статуту ТОВ "Дніпровські зорі", вважаючи, що статутом не обмежено повноваження директора, і, що остання підписала Договір без порушення наданих повноважень.

Проте, колегія зазначає, що місцевий суд не звернув уваги та не врахував, того, що згідно п. 9.7 п.п."з" Статуту ТОВ "Дніпровські зорі" до виключної компетенції Зборів Учасників належить: затвердження договорів (угод) на суму, встановлену Зборами Учасників, а також договорів про придбання або відчуження майна підприємства (а.с. 22).

До того ж, директор (п.9.11 Договору) має право розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені Зборами Учасників Товариства (а.с. 23).

Також, колегія зазначає, що місцевий суд не звернув уваги та не врахував, того, що згідно п. 9.9 Статуту виконавчим органом товариства є директор, який призначається зборами учасників терміном на один рік, якщо інше не буде встановлено Зборами Учасників (а.с. 23).

Оскільки, Статут було затверджено 01.07.2002 року, і, зміни до нього, згідно копії (а.с.15), вносилися, але з відмітки якого є нечитабельні, суду необхідно було з'ясувати правомочність дій директора ОСОБА_7., для чого, принаймні, витребувати довідку ЄДРПОУ або інший документ на підтвердження її повноважень.

Однак, місцевим судом не було з'ясовано та встановлено необхідних обставин для повного та всебічного розгляду справи.

Задовольняючи зустрічний позов місцевий господарський суд керувався вимогами ст.ст. 15, 16, 392 Цивільного кодексу України та дійшов висновку, що оскільки позивач ставить питання про визнання договору недійсним, відповідач, захищаючи своє право власності на предмет спору, пред'явив зустрічний позов про визнання права власності шляхом його визнання.

У відповідності з ч.3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов, штучно ототожнив підстави набуття права власності, які передбачені зокрема ст. 334 ЦК України і містяться в главі 24 "Набуття права власності" цього ж Кодексу, із способами захисту порушеного права, передбаченими серед іншого ст. 392 ЦК України, яка міститься в главі 29 "Захист права власності" Цивільного кодексу України (435-15) .

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції допущено порушення вимог статті 47 ГПК України, якою визначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, статті 43 ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та статті 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 року підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог чинного законодавства вирішити спір.

Відповідно до статей 85, 1115 ГПК України в судовому засіданні за згодою присутніх представників оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 року у справі № 6/114 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.