14/2424 Про стягнення страхового відшкодування за договором страхування кредиту - 22.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кредитної спілки "Добросвіт" на рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. у справі № 14/2424 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Євроазіатська страхова компанія "Фініст" до Кредитної спілки "Добросвіт", треті особи: Тупчій В.О., Онищенко О.А., про стягнення 3505,10 грн.

за участю представників:

позивача: Ганноченко О.В. –директор,

Кузьмінський О.О., дов. № 02/09 від 20.01.2009р.,

відповідача: не з’явились,

треті особи: не з’явились.

Відкрите акціонерне товариство "Євроазіатська страхова компанія "Фініст" (далі –ВАТ "Євро-Азіатська страхова компанія "Фініст", Позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Кредитної спілки "Добросвіт" (далі –КС "Добросвіт", Відповідач) про стягнення 3505,10 грн. страхового відшкодування за договором страхування кредиту № Д117/05-ФК від 01.07.2005р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.06.2008р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.10.2008р., позов ВАТ "Фініст" було задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У свою чергу, у своєму відзиві на касаційну скаргу Позивач, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2005р. між Відповідачем (Позикодавець) та фізичною особою Тупчій В.О. (Позичальник) було укладено кредитний договір № 00299 відповідно до умов якого (п.п. 1. –1.2) Відповідач зобов’язався надати фізичній особі –Тупчію В.О. у власність грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. під 36% річних на 36 місяців, із терміном повернення не пізніше 01.07.2008р., для підприємницьких потреб.

Додатком № 1 до договору № 00299 передбачався графік погашення заборгованості по кредиту, в якому визначені суми кредиту і процентів, належні до сплати на 1-ше число кожного місяця протягом строку користування кредитом, що передбачалося пунктом 1.3. кредитного договору.

Виконання останнього забезпечувалось договором поруки № 00299/1 від 01.07.2005р., укладеним між Відповідачем (Кредитор), фізичною особою –Онищенко О.А. (Поручитель) та фізичною особою –Тупчій В.О. (Боржник), згідно умов якого (п. 1.1.), Онищенко О.А. поручався перед Відповідачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Тупчієм В.О. своїх зобов’язань по кредитному договору № 00299.

Крім того, 01.07.2005р. між КС "Добросвіт" (страхувальник) та ВАТ "Євро-Азіатська страхова компанія "Фініст" (страховик) було укладено договір № Д-117/05-ФК страхування кредиту, наданого за вказаним договором № 00299, а також додаткова угода до нього № 117/05-фк від 13.12.2005р., якими, зокрема, передбачалось (п. 2.1.), що об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з кредитними ризиками позивача через отримання збитків внаслідок неповернення (неповного повернення) позичальником за кредитним договором суми кредиту та відсотків.

При чому, пунктом 7.3. договору страхування сторони передбачили, що подання недостовірних відомостей відносно об’єкту страхування є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Крім того, підпунктом 5.3.4. договору страхування передбачалось, що страховик має право протягом трьох років з дня виплати страхового відшкодування вимагати повернення цієї суми, якщо на те, виникнуть підстави, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до укладеного договору № 00299, Відповідачем було повністю виконано взяті на себе зобов’язання про надання Тупчію В.О. кредиту у розмірі 20000,00 грн., в той час, як останнім взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та відсотків по ньому, у повному обсязі виконні не були, у зв’язку з чим, Відповідач звернувся до Позивача з повідомленням про настання страхового випадку, в якому гарантував достовірність викладених в ньому відомостей.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

З цих підстав, Позивач 22.12.2005р. частково сплатив Відповідачу суму страхового відшкодування –у розмірі 3505,10 грн.

У жовтні 2006 року Відповідач звернувся до Позивача з позовом про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування за договором № Д-117/05-ФК в розмірі 19703,23 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.12.2006р. у справі № 02/5170 позов КС "Добросвіт" було задоволено частково –на суму 17494,90 грн., проте, в подальшому, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.12.2006р. у цій справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007р., рішенням господарського суду Черкаської області від 28.12.2006р. було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

При цьому, під час розгляду справи № 02/5170 судом було встановлено факт свідомого приховування КС "Добросвіт" дійсного фінансового стану фізчиних осіб –Тупчія О.В. і Онищенка О.А. та надання недостовірних відомостей про місце роботи зазначених фізичних осіб, що має істотне значення для оцінки страхового ризику, який безпосередньо пов’язаний з об’єктом страхування за договором страхування кредиту.

Разом з тим, пунктом3 частини1 ст. 991 ЦК України, пунктом 3 частини 1 ст. 26 Закону України "Про страхування", та пунктом 7.1.3. вказаного вище договору страхування кредиту передбачено, що страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі: подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Пунктом 13.3. Правил страхування кредитів, затверджених Позивачем 01.03.1997р. передбачено, що однією із підстав відмови страховика у виплаті страхової суми або страхового відшкодування, повністю або частково, зокрема, є: приховування, або повідомлення невірних відомостей про обставини, які мають значення для судження про страховий ризик, страхову подію або про об’єкт страхування.

Предметом спору у даній справі є вимоги ВАТ "Євро-Азіатська страхова компанія "Фініст" про стягнення з КС "Добросвіт" 3505,10 грн. – частково сплаченого страхового відшкодування за договорм № Д-117/05-ФК страхування кредиту від 01.07.2005р., як безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 1212 глави 83 ЦК України (435-15) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

У зв’язку із цим, суд апеляційної інстанції встановивши, що Позивач мав достатні правові підстави для повернення виплаченого ним страхового відшкодування у розмірі 3505,10 грн., дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено у повному обсязі, є правильним та залишив його без змін.

Вказані висновки апеляційної інстанції є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Добросвіт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. у справі № 14/2424 –без змін.