Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю повноважних представників :

У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання його власником нежитлового приміщення №3 поз. 1-10 у будівлі літ. А-2 на 1 поверсі загальною площею 160,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 102.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2008 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 1998 року між позивачем та ТзОВ "Добробут" був укладений договір №34 оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого орендодавець здав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 102 строком та в розмірі орендної плати, визначеної умовами укладеного договору.

Згідно п.5.7 вказаного договору, позивач не має права здійснювати перепланування приміщень, зміну їх функціонального призначення, застосовувати будівельні матеріали, які знижують вогнестійкість будівельних конструкцій без узгодження з орендодавцем –ТзОВ "Добробут".

Як правильно встановлено судами, 1 жовтня 1998 року між позивачем та ТзОВ "Добробут" був підписаний акт №34 про передачу в оренду вказаного приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 160,6 кв.м на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 102.

При цьому, в акті було зазначено, що спірне приміщення відповідає санітарним та протипожежним нормам і забезпечує діяльність орендаря.

1 жовтня 1998 року між позивачем та ТОВ "Рубікон-Трейдинг" був укладений договір підряду №22, відповідно до умов якого позивач доручив підряднику виконати капітальний ремонт у вигляді створення торгових приміщень по пр.Карла Маркса, 102 у приміщенні загальною площею 160,6 кв.м у строк до 31 грудня 1998 року.

7 грудня 2007 року між відповідачами у справі був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець передав у власність покупцю нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 102, про що був складений відповідний акт приймання-передачі цього нежитлового приміщення.

Відповідно до п.5.9 укладеного сторонами у справі договору №34, капітальний ремонт орендарем може проводитись за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок.

Згідно ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що при проведенні капітального ремонту позивачем не було створено нової речі, а тільки поліпшено передане йому в оренду майно.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх судових інстанцій обгрунтовано були враховані ті обставини, що позивачеві не надавався орендодавцем дозвіл на проведення реконструкції, переобладнання, проведення капітального ремонту та будь-яких інших робіт у спірному приміщенні, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, прийшов до правильного висновку про відмову позивачеві в позові на підставі недоведеності позивачем свого права власності на спірне майно.

Апеляційний господарський суд повно та всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам і прийняв законну і обґрунтовану постанову, яка відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі позивачем, суд вважає не обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Укр.АНТКонсалтінг ЛТД" - без задоволення.