Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж звернулося з позовом до державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення з відповідача 225682,23 грн. заборгованості за спожиту електроенергію.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 у справі № 28/142/08 позовні вимоги задоволено. Стягнено з ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж 225682,23 грн. заборгованості за спожиту у вересні, жовтні, листопаді 2007 року активну електроенергію.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.08.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 07.08.2008, рішення господарського суду першої інстанції від 19.05.2008, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 33, 34, 41 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 20.03.2001 між сторонами у справі був укладений договір на постачання електричної енергії № 42, згідно з умовами якого позивач зобов’язався постачати електроенергію як різновид товарної продукції відповідачу згідно з визначеними йому цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії відповідно до режимів споживання за тарифами, які розраховуються в порядку, встановленому НКРЕ України.

Умовами вказаного договору встановлено, що відповідач зобов’язався оплачувати на розподільчий рахунок позивача повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на підставі виставлених споживачу рахунків (платіжних вимог-доручень) в термін 5 діб з моменту одержання платіжного документу позивача. Для визначення обсягів спожитої електроенергії за розрахунковий період споживач зобов’язався до 1 числа щомісячно знімати та 2 числа до 14-00 годин надавати за встановленою згідно з додатком 1 формою звіт до позивача з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів.

При цьому, п. 5.2 договору передбачено, що плата за споживання електричної енергії вноситься відповідачем до уповноваженого банку на розподільчий рахунок позивача. Оплата може бути здійснена споживачем самостійно виходячи з очікуваного споживання, в порядку передплати до кінця розрахункового періоду, що передує розрахунковому. За підсумками розрахункового періоду оплата здійснюється відповідачем за рахунками та (або) платіжними вимогами-дорученнями, які виставляються і надсилаються йому позивачем. Сума платежу визначається виходячи із даних звіту про спожиту електроенергію згідно додатку 1 і одержаних у відповідному розрахунковому періоді платежів.

Відповідно до додатку № 6 до договору сторони обумовили перелік місць установки електролічильників і використання тарифів, за якими здійснюється розрахунок за поставлену електроенергію.

На виконання умов договору позивач у період з вересня по листопад 2007 року здійснив поставку відповідачу електроенергії в об’ємі 6653890 кВт.ч. За спожиту електроенергію відповідачем за зазначений період до сплати було виставлено рахунків на загальну суму –2095944,75 грн.

Судами також було встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати спожитої електричної енергії у визначені договором строки у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 225682,23 грн. та просив стягнути з відповідача вказану суму.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня по листопад 2007 року складає 225682,23 грн., а доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав. У цьому зв’язку, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 225682,23 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, вказував на те, що він щомісячно направляв позивачу належним чином оформлені звіти про спожиту електричну енергію, які акцептувались останнім без зауважень. Вказані звіти, на думку відповідача, свідчать про споживання ним електричної енергії в період з вересня по листопад 2007 року на суму 1715791,35 грн., що значно менше суми, заявленої у позові та, у цьому ж зв’язку ним надано свій розрахунок спожитої електроенергії, згідно якого боргів за вищезазначений період часу у нього перед позивачем немає.

Відповідно до вимог п. 6.1 Правил користування електричною енергією, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно ж з умовами укладеного між сторонами договору № 42 від 20.03.2001, сума платежу визначається виходячи із даних звіту про спожиту електроенергію згідно додатку 1 і одержаних у відповідному розрахунковому періоді платежів.

На вищезазначені пояснення відповідача, суди не звернули належної уваги, а доказам, що були ним у цьому зв’язку надані, не дали ніякої оцінки.

Більш того, задовольняючи заявлений по справі позов в повному обсязі, суди, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 84 ГПК України (1798-12) , не з’ясували в чому саме полягає причина спору, що виник між сторонами, не зазначили у постановлених по справі рішеннях які саме докази, що є наявними в матеріалах справи, свідчать про обґрунтованість заявленого позову та не навели у цьому ж зв’язку відповідних розрахунків.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини справи були досліджені судами неповно. У цьому ж зв’язку постановлені за справою судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить на підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.08.2008, рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 у справі № 28/142/08 скасувати.

Справу передати до господарського суду Запорізької області на новий розгляд в іншому складі суддів.